Портал в режимі тестування та наповнення
  • A-
    A+
  • Людям із порушенням зору
  • English
Участь у міжнародних організаціях
Опубліковано 03 березня 2020 року о 13:49

Участь України у міжнародних організаціях

Україна бере активну участь у всіх напрямках діяльності ООН, найважливішими з яких є підтримання міжнародного миру та безпеки та зміцнення верховенства права у міжнародних відносинах, розвиток співробітництва у вирішенні проблем соціально-економічного та гуманітарного характеру, забезпечення прав людини.

Україна надає особливого значення діяльності ООН з підтримання міжнародного миру та безпеки, розглядаючи участь у ній як важливий чинник своєї зовнішньої політики. Починаючи з липня 1992 р. Україна виступає активним контрибутором військових підрозділів та персоналу до операцій ООН з підтримання миру (ОПМ). Станом на березень 2013 року 538 військовослужбовців ЗСУ та співробітників органів внутрішніх справ України беруть участь у 7-ми ОПМ ООН: у ДРК, на Кіпрі, у Косово, Кот д’Івуарі, Ліберії, Судані та Південному Судані. За цим показником Україна посідає 5-е місце серед країн Європи. 

Співпраця з ООН в галузі роззброєння зосереджується на зміцненні міжнародних інструментів і режимів в сфері контролю над озброєннями, нерозповсюдження зброї масового знищення, дотриманні санкційних режимів Ради Безпеки ООН.

Виходячи з нагальної необхідності розробки світовою спільнотою ефективних заходів боротьби з тероризмом, Україна приєдналася до глобальної антитерористичної коаліції, підтвердила свою готовність докласти максимальних зусиль до спільної боротьби з міжнародним тероризмом, насамперед у рамках ООН.

Україна активно долучається до діяльності органів ООН у правозахисній сфері: двічі (2006-2008 та 2008-2011 рр.) входила до складу новоствореного  правозахисного органу - Ради ООН з прав людини та бере активну участь у роботі Ради як спостерігач. У травні 2008 р. та жовтні 2012 р. у рамках Ради Україна успішно пройшла Універсальний періодичний огляд ситуації у галузі прав людини в країні, підсумки якого затверджені 14 березня 2013 р. під час 22-ї сесії Ради.

Наша держава є стороною основних міжнародних договорів у сфері захисту прав людини. Як сторона зазначених документів Україна на регулярній основі подає на розгляд відповідних конвенційних органів національні доповіді щодо виконання зобов’язань згідно з цими договорами. Рекомендації, які виносяться за результатами розгляду доповідей України, опрацьовуються відповідними національними установами з метою визначення заходів, спрямованих на їх виконання.

Україна є учасницею більшості універсальних міжнародних договорів, депозитарієм яких виступає Генеральний секретар ООН.

За час свого членства в ООН Україна тричі обиралася непостійним членом Ради Безпеки (1948-1949, 1984-1985, 2000-2001 рр.), шість разів - членом Економічної і Соціальної Ради (востаннє на період 2010-2012 рр.).

Кандидатуру України висунуто на обрання до складу непостійних членів Ради Безпеки ООН на період 2016-2017 рр. (за час членства в ООН Україна тричі була обрана непостійним членом РБ ООН: 1948-1949, 1984-1985, 2000-2001 рр.), до складу Ради ООН з прав людини на період 2018-2020 рр. (Україна двічі була обрана членом РПЛ ООН 2006-2008, 2008-2011 рр.), до складу Економічної і Соціальної Ради ООН на період 2019-2021 рр. (вшосте Україна входила до складу ЕКОСОР у 2010-2012 рр.).

У 2013 році Україна є членом наступних керівних органів ООН та спеціалізованих установ системи ООН: Комісії ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) (2010-2014 рр.), Комісії із соціального розвитку (2012-2015 рр.), Комісії з наркотичних засобів (2012-2015 рр.), Комітету з внесків (2013-2015 рр.), Виконавчої ради Структури ООН з питань гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок «ООН-Жінки» (2011-2013 рр.), Комітету з інформації (2013-2014 рр.), Ради Організації ООН з промислового розвитку (ЮНІДО) (2010-2013 рр.), Адміністративної ради та Ради поштової експлуатації Всесвітнього поштового союзу (2013-2016 рр.), Програмного та бюджетного комітетів Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ). Постійний представник України при ООН обраний Головою Шостого комітету (правові питання) 67-ї сесії ГА ООН (2012-2013 рр.), Україна Віце-головує в Асамблеї Міжнародної морської організації, представник нашої держави входить до складу Міжнародного трибуналу з морського права (2011-2021 рр.).

Представники України також входили до складу керівних органів Програми розвитку ООН та Фонду ООН у галузі народонаселення (Виконавчої ради ПРООН/ЮНФПА/ЮНОПС), Дитячого фонду ООН (Виконавчої ради ЮНІСЕФ), Всесвітньої туристичної організації (Виконавчої ради ЮНВТО), Організації Об‘єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (Виконавчої ради ЮНЕСКО), Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (Рада ФАО), Всесвітньої продовольчої програми ООН (Виконавча Рада ВПП).

Україна бере участь у діяльності Європейської економічної комісії ООН, спрямованій на зміцнення регіонального співробітництва у сфері енергетики, транспорту, екології, економічної інтеграції. ЄЕК ООН є для нашої країни одним із важливих джерел технічної допомоги у вищевказаних галузях. На періоди 2002 – 2003 та 2007 – 2008 рр. Постійний представник України у Женеві обирався заступником Голови ЄЕК ООН. Представники України працюють у складі Бюро комітетів ООН: екологічної політики (КЕП) та сталої енергетики (КСЕ).

Здійснюється ефективна взаємодія України зі спеціалізованими установами ООН з багатьох питань глобального порядку денного, включаючи боротьбу з бідністю, охорону навколишнього середовища, вдосконалення системи охорони здоров‘я тощо. Важлива роль у здійсненні цієї взаємодії належить Офісу ООН в Україні (www.un.org.ua), який забезпечує реалізацію проектів Програми розвитку ООН в Україні (ПРООН), активно співпрацюючи з Міністерством економічного розвитку і торгівлі, Міністерством екології та природних ресурсів, Міністерством у справах сім‘ї, молоді та спорту, іншими українськими відомствами. Крім ПРООН, Офіс координує діяльність в Україні Всесвітньої організації охорони здоров‘я (ВООЗ), МАГАТЕ, МОП, Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ), Об‘єднаної програми ООН з питань ВІЛ/СНІД (ЮНЕЙДС), Управління ООН з наркотиків і злочинності, ЮНЕСКО та ЮНІСЕФ.

Розвивається активна співпраця України з Управлінням Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ). Регіональне представництво УВКБ в Білорусі, Молдові та Україні у партнерстві з Державною міграційною службою України фінансує та реалізує в нашій країні низку проектів в міграційній сфері. Україна виступає за неухильне дотримання міжнародних зобов’язань та забезпечення ефективної реалізації національного законодавства у сфері захисту прав біженців. В Україні здійснюється послідовна робота зі зміцнення законодавчої бази, вдосконалення системи державного управління міграційними процесами відповідно до міжнародних стандартів. Зміни, внесені до законодавства України протягом останніх років заклали належні умови для створення системи притулку в Україні відповідно до міжнародних стандартів.

Україна також не залишається осторонь гуманітарних катастроф, що відбуваються у різних куточках світу у зв‘язку зі збройними конфліктами. 26 вересня 2012 року Президент України прийняв рішення про надання гуманітарної допомоги сирійським біженцям. На виконання рішення Президента України, виділені кошти у розмірі 1 000 000 грн. перераховані до Сирійського регіонального плану реагування, який реалізується УВКБ разом з міжнародними партнерами у країнах регіону Близького Сходу.

Значна увага приділялася розвитку співпраці з Управлінням ООН з наркотиків і злочинності (УНЗ ООН). У травні 2012 року за сприяння УНЗ ООН в Україні відбулася Міжнародна конференція „Українське суспільство і наркотики: вибудова нового стратегічного підходу”, в якій взяли участь Заступник Генсекретаря ООН, Виконавчого директора УНЗ ООН, а також провідні міжнародні експерти. У 2012 році Україна пройшла через перший цикл механізму огляду виконання Конвенції ООН проти корупції, результати якого мають бути офіційно представлені у 2013 році.

На окрему увагу заслуговує грунтовна робота, що здійснюється українською стороною на різних напрямках співробітництва з МАГАТЕ. Одним із актуальних завдань цього співробітництва є налагодження взаємодії у «трикутнику» Україна – ЄС – МАГАТЕ в рамках інтеграції енергетичних просторів. Важливою для української сторони подією буде головування представника України на Другій сесії Підготовчого комітету Оглядової конференції 2010 року держав-сторін Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, яка відбудеться під егідою МАГАТЕ.

Прикладом успішної участі України в діяльності міжнародних організацій також може слугувати різнобічна взаємодія з ЮНЕСКО, спрямована на розширення міжнародного співробітництва наукових, освітніх, культурних інституцій.

Завдяки послідовній та виваженій позиції України в ООН та інших міжнародних організаціях, наша країна отримує значну технічну допомогу з боку спеціалізованих установ ООН, її фондів та програм.

Пріоритетне місце в сучасному міжнародному співробітництві займає проблематика сталого розвитку та охорони навколишнього середовища, протидії глобальній зміні клімату. Головну роль на даному напрямку відіграє ООН як найважливіше джерело міжнародного природоохоронного права. Україна є стороною понад 40 глобальних та регіональних природоохоронних конвенцій та угод, активним учасником переговорного процесу щодо підготовки нової міжнародної угоди, яка прийде на зміну Кіотському протоколу до Рамкової конвенції про зміну клімату. Досить динамічно розвивається співробітництво української сторони з Форумом ООН з лісів та Комісією сталого розвитку ООН (крім екологічних питань, в рамках Комісії Україна залучається до обговорення питань сільськогосподарського та промислового розвитку, продовольчої та енергетичної безпеки). З Програмою ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП) Україна співпрацює в рамках тристоронньої ініціативи з довкілля та безпеки ЮНЕП, ПРООН та Організації безпеки та співробітництва в Європі – ОБСЄ.

Українська сторона виступила ініціатором розробки Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат (Карпатської конвенції) та головувала у Карпатській конвенції в період з грудня 2006 по червень 2008 р. Розглядається питання про розміщення Секретаріату Конвенції на території нашої країни. На даний час представники України входять до складу Комісії по захисту Чорного моря від забруднення, створеної відповідно до Бухарестської конвенції, та консультативних груп цієї Комісії, Бюро Конвенції про охорону біологічного різноманіття, Комітету з дотримання Картахенського протоколу з біобезпеки до Конвенції про охорону біологічного різноманіття, Наглядового комітету спільного впровадження Рамкової конвенції ООН зі зміни клімату, Бюро Угоди про збереження китоподібних та Постійних комітетів ще двох регіональних природоохоронних Угод. Значний обсяг роботи Мінприроди та інших українських відомств є пов‘язаним з участю в Конференції сторін Конвенції про доступ до інформації, участі громадськості в прийнятті рішень і доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища (Орхуської конвенції).

Делегації України беруть регулярну участь у зустрічах сторін Монреальського протоколу з речовин, що руйнують озоновий шар. За багаторічні досягнення у справі збереження озонового шару Уряд України та Національна озонова служба нагороджені почесним сертифікатом Монреальського протоколу.

На сучасному етапі міжнародного співробітництва все більше уваги приділяється сільському господарству, в тому числі, в контексті вирішення продовольчих, соціальних та екологічних проблем. Працюючи у складі п‘яти комітетів та трьох комісій ФАО, українська сторона безпосередньо залучається до прийняття рішень у цій важливій сфері. Суттєвою перевагою співробітництва з ФАО є отримання Україною технічної допомоги для розвитку пріоритетних галузей АПК.

У 2008 р. Україна підтримала заходи ООН з надання гуманітарної допомоги найбільш враженим продовольчою кризою країнам, а у 2009 р. – увійшла до числа донорів Всесвітньої продовольчої програми – найбільшої із організацій, що забезпечують надання такої допомоги. Першою країною-реципієнтом української продовольчої допомоги в рамках ВПП була Ефіопія.

Українська сторона активно залучається до роботи Європейської та середземноморської організації захисту рослин, Міжнародного союзу з охорони нових сортів рослин, Комісії зі збереження морських живих ресурсів Антарктики. Триває членство України у Міжнародній раді по зерну та в категорії спостерігачів – у Міжнародному бюро виноградарства та виноробства.

Слід відзначити високу активність української сторони в міжнародному співробітництві в галузі охорони здоров‘я, особливо в рамках ВООЗ. Україна залучалася до розробки низки договірних та стратегічних документів ВООЗ, у тому числі Рамкової Конвенції ВООЗ із боротьби проти тютюну, резолюцій Всесвітньої асамблеї охорони здоров‘я. Взаємодія з Міжнародною федерацією товариств Червоного Хреста та Червоного Півмісяця чимало сприяє готовності української сторони до оперативних дій в умовах епідемій «пташиного» грипу.

Працюючи в робочих органах міжнародних організацій, українські фахівці беруть безпосередню участь у розробці рішень Внутрішньоєвропейської організації податкових адміністрацій, Гаазької конференції з міжнародного приватного права, Егмонтської групи підрозділів фінансової розвідки.

Працюючи в робочих органах міжнародних організацій, українські фахівці беруть безпосередню участь у розробці рішень Внутрішньоєвропейської організації податкових адміністрацій, Гаазької конференції з міжнародного приватного права, Егмонтської групи підрозділів фінансової розвідки.

Високу активність українська сторона виявляє в Дунайській комісії, створеній відповідно до Конвенції про режим судноплавства по Дунаю (Представник України обіймає посаду Секретаря Комісії), Організації з заборони хімічної зброї (Україну втретє обрано до складу Виконавчої ради ОЗХЗ на період з травня 2009 по травень 2011 р.), Європейській конференції цивільної авіації, Міжнародній організації комісій з цінних паперів, Міжнародному бюро виставок, Міжнародній раді архівів.

Успішно розвивається співробітництво української сторони з Міжнародною організацією з міграції, провідна роль в якому належить Міністерству внутрішніх справ. Також МВС активно працює з Міжнародною організацією кримінальної поліції – Інтерполом.

Національне космічне агентство України залучається до обговорення актуальних проблем застосування космічної техніки і технологій в рамках Комітету ООН з використання космічного простору в мирних цілях, працює у складі Комітету супутникового спостереження за Землею та трьох інших структур. Активно підтримує та розвиває багатосторонні міжнародні зв‘язки Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики (в першу чергу, з Міжнародною організацією стандартизації). Зазначена діяльність має важливе значення в контексті виконання зобов‘язань України в рамках Світової організації торгівлі (СОТ) та позитивно впливає на конкурентоспроможність українських товарів.

З набуттям нашої країною членства у СОТ в травні 2008 р. розпочався новий етап багатостороннього співробітництва України. Наразі українська сторона працює на засіданнях Генеральної ради СОТ, бере участь у дво- та багатосторонніх процесах в рамках Доха-раунду, опрацьовує питання щодо приєднання України до існуючих в рамках Організації угруповань держав-членів, які об‘єднані за регіональною ознакою або «за інтересами». Членство в СОТ відкрило для України можливість ведення переговорів по угодах про вільну торгівлю з ЄС та Європейською асоціацією вільної торгівлі, посилило позицію нашої країни в імплементації чинних двосторонніх угод про вільну торгівлю. Актуальним завданням залишається подальше реформування зовнішньоторговельного режиму України з метою приведення його у відповідність до норм та принципів СОТ.

В контексті глобальної економічної та фінансової кризи та її негативного впливу на становище української економіки зростає важливість міжнародного фінансового співробітництва України, особливо з групою Світового банку. Співпраця з Міжнародним банком реконструкції та розвитку здійснюється відповідно до Стратегії партнерства з Україною на період 2008 – 2011 рр., яка має на меті забезпечення в Україні сталого економічного зростання та підвищення конкурентоспроможності економіки, реформування державних фінансів та державного управління, поліпшення державних послуг у сфері охорони здоров‘я та освіти. Вагоме значення для державного сектора української економіки мають капіталовкладення Європейського банку реконструкції та розвитку, спрямовані на реалізацію проектів в енергетиці, транспорті та зв‘язку, сфері муніципальної інфраструктури.

Здійснюючи загальну координацію роботи українських відомств, пов‘язаної з членством нашої країни у міжнародних структурах, МЗС водночас виступає головним відповідальним відомством України у відношенні двадцяти з них (у тому числі ООН та її головних органів). В числі таких структур слід особливо виділити регіональні організації та інтеграційні угруповання – Раду Європи, ОБСЄ, Організацію за демократію та розвиток – ГУАМ, Організацію Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС), Центральноєвропейську ініціативу (ЦЄІ). Широка тематика діяльності цих організацій та різноманітність завдань, пов‘язаних з участю в них української сторони, потребує залучення до роботи багатьох інших відомств.

Так, взаємодія в рамках ОЧЕС пов‘язана із просуванням інтересів української сторони в сфері транспорту і комунікацій, фінансовому та науковому співробітництві, в енергетиці та охороні довкілля, туристичній сфері. З лютого 2007 по квітень 2008 р. Україна успішно головувала в цій організації.

ГУАМ сьогодні є динамічною та ефективною організацією, яка має значний потенціал співробітництва у транспортній, енергетичній, гуманітарній і безпековій сферах. Членство України в ГУАМ сприяє зміцненню міжнародного авторитету України та посиленню її ролі як регіонального лідера.

ЦЄІ є регіональним угрупованням країн Центральної та Східної Європи, діяльність якого спрямована на розвиток співробітництва в політичній, соціально-економічній, науковій та культурній сферах та сприяння на цій основі зміцненню стабільності і безпеки в регіоні. Пріоритетними для України напрямами є участь у проектній діяльності Ініціативи у сфері енергетики, промислового розвитку, науки і технологій, транспорту, транскордонного співробітництва.

Членство України у Раді Європи є важливим чинником інтеграції країни у єдиний європейський правовий простір шляхом приведення національного законодавства у відповідність до норм організації. Основні напрями співробітництва України та РЄ, зокрема, забезпечення прав людини та соціальної єдності, реформування судової системи, боротьбу із корупцією покладено в основу Плану дій РЄ для України на 2008-2011 рр. Відповідно до Статуту РЄ, Україна представлена у всіх головних органах РЄ; у 2010 – 2011 рр. відбулося головування України в Комітеті Міністрів РЄ.

Діяльність України в ОБСЄ забезпечує рівноправну участь нашої держави в обговоренні і вирішенні актуальних проблем міжнародної безпеки і співпраці в регіоні Організації. Серед головних напрямків співпраці України з ОБСЄ – зміцнення превентивної ролі ОБСЄ та активізація її участі у врегулюванні „заморожених” конфліктів. Українська сторона послідовно залучається до вирішення актуальних питань реформування та подальшої інституціональної розбудови ОБСЄ. У 2013 році Україна головує у цій організації.

Згідно з рішенням ХІІІ-ої щорічної сесії Конференції держав-учасниць Конвенції про заборону хімічної зброї (КХЗ), що проходила 2-5 грудня 2008 р. в м.Гаага (Нідерланди), Україну втретє було обрано членом Виконавчої ради Організації по забороні хімічної зброї (ОЗХЗ).

До складу цього директивного органу ОЗХЗ входить 41 країна з 188 держав-членів Організації, які обираються Конференцією держав-учасниць Конвенції про заборону хімічної зброї (КХЗ) терміном на два роки.

Україна як сторона Конвенції і держава-учасниця ОЗХЗ з листопада 1998 року бере активну участь у роботі відповідних органів цієї міжнародної організації, виходячи з необхідності зміцнення глобальних режимів нерозповсюдження зброї масового знищення, розвитку і активізації міжнародного співробітництва на напрямі хімічного роззброєння, захисту національних інтересів у сфері розвитку хімічної науки та промисловості.

Уперіод з травня 2009 до травня 2011 рр. України була членом Виконавчої ради ОЗХЗ, що передбачало участь української делегації в її поточних сесіях, які регулярно скликаються для розгляду актуальних питань хімічного роззброєння і діяльності в рамках Організації, розробки і ухвалення відповідних директивних рішень тощо.

Під час сесій Виконради розглянуто широкий спектр питань, пов’язаних з аналізом виконання Конвенції її державами-учасницями, в першу чергу, у контексті ліквідації задекларованої низкою країн хімічної зброї та колишніх об’єктів з її виробництва; оцінкою впливу науково-технічного розвитку на дію Конвенції та стан її імплементації на національних рівнях; перспективами подальшої універсалізації цього багатостороннього договору та розвитком міжнародного співробітництва у рамках ОЗХЗ, у т.ч. з метою протидії проявам ”хімічного” тероризму, тощо.

Українська сторона докладає зусиль для реалізації таких пріоритетних для нашої країни напрямів співробітництва з ОЗХЗ як:

  • співробітництво в рамках Статті ХІ Конвенції, яка заохочує держави-учасниці КХЗ до розвитку взаємовигідного обміну науково-технічною інформацією, і дає підґрунтя для реалізації спільних наукових і прикладних проектів (у т.ч. в галузі сільського господарства, фармацевтики, медицини тощо);
  • вплив на вирішення питань з ліквідації хімічної зброї, які можуть зачіпати інтереси України;
  • сприяння інспекційній діяльності ОЗХЗ, пов’язаної з проведенням перевірок об’єктів хімічної промисловості держав-учасниць Конвенції;
  • подальший розвиток співпраці за Статтею Х КХЗ, згідно з якою кожна з держав-учасниць КХЗ зобов’язується надавати допомогу та захист від хімічної зброї будь-якій іншій країні-стороні КХЗ.

Крім того, Україна під час свого членства у Виконраді ОЗХЗ протягом 2009-2011 рр. акцентувала увагу на необхідності активізації міжнародного співробітництва у сфері зміцнення безпеки об’єктів хімічної промисловості та ліквідації або утилізації запасів відпрацьованих або надлишкових запасів токсичних хімікатів.

Україна у 1945 р. стала однією з держав-співзасновниць ООН. Делегація України взяла активну участь у Конференції в Сан-Франциско, зробивши вагомий внесок у розробку Статуту ООН, зокрема скоординувавши процес розробки Преамбули та Цілей і Принципів Статуту ООН. До 1991 р., перебуваючи у складі Радянського Союзу, Україна мала в ООН власне представництво на рівні де-юре незалежної країни. Про високий авторитет нашої держави в ООН як у вказаний, так і в новітній періоди її розвитку, свідчить її неодноразове обрання до Ради Безпеки ООН – органу, на який країнами-членами ООН покладено головну відповідальність за підтримання міжнародного миру та безпеки (1948-1949, 1984-1985, 2000-2001, 2016-2017 рр.).

З моменту проголошення Україною незалежності розпочався якісно новий період її діяльності в ООН, яку було визначено одним з пріоритетних напрямів зовнішньої політики нашої держави.

Генеральні секретарі ООН відвідували Україну вісім разів: У Тан (1962 р.), Курт Вальдхайм (1981 р.), Перес де Куельяр (1987 р.), Бутрос Бутрос-Галі (1993 р.), Кофі Аннан (2002 р.), Бан Кі-мун (2011, 2014, 2015 рр.).

Наша держава надає виключного значення питанню зміцнення ООН як центру багатосторонніх зусиль у вирішенні складних та комплексних викликів. Україна виходить із необхідності належної реалізації підсумкових документів самітів ООН з питань сталого розвитку, подальшого реформування ООН, підвищення ефективності її діяльності, забезпечення реформи РБ ООН, посилення ролі ГА ООН як найбільш представницького політичного органу світу.

Попри триваючу агресію з боку РФ, Україна приділяє особливу увагу діяльності ООН з підтримання міжнародного миру та безпеки, розглядаючи участь у ній як важливий чинник своєї зовнішньої політики. За практично 25 років своєї миротворчої діяльності Україна взяла участь у більш ніж 20 місіях ООН – від Гватемали до Тимор-Леште, від Хорватії до Мозамбіку, надавши ООН понад 34 тис. військовослужбовців і представників МВС. У 2017 р. близько 500 військовослужбовців Збройних Сил України та працівників Міністерства внутрішніх справ України беруть участь у 7 миротворчих операціях ООН (у ДРК, на Кіпрі, у Косово, Кот-д’Івуарі, Ліберії, Судані та Південному Судані). Наша держава є одним з лідерів за кількістю наданих до операцій ООН з підтримання миру бойових та транспортних вертольотів.

Як учасник усіх міжнародних конвенцій і протоколів, що регулюють боротьбу з тероризмом, Україна бере активну участь у діяльності ООН на контртерористичному напрямку.

Одним з найбільш важливих підтверджень визнання авторитету і ролі нашої держави на міжнародній арені, послідовності та неупередженості її зовнішньої політики, відданості принципам демократії та верховенства права, практичного внеску у розбудову миру та стабільності стало друге за часів незалежності обрання України до складу непостійних членів Ради Безпеки ООН на період 2016–2017 рр.

Пріоритетами членства України в Раді Безпеки ООН визначено рішуче відстоювання і забезпечення універсального дотримання Цілей та Принципів Статуту ООН; посилення миротворчого потенціалу Організації; підвищення прозорості та демократичності роботи Ради Безпеки ООН; посилення спроможностей ООН із запобігання конфліктам і посередництва; підтримання миру на Африканському континенті; боротьба з тероризмом; підтримка процесів роззброєння та нерозповсюдження; просування порядку денного щодо жінок, миру та безпеки, а також дітей у збройних конфліктах та ін. Протидія російській агресії, грубому порушенню Москвою засад сучасного світового порядку, заснованого на Статуті ООН, стала ключовою складовою пріоритетів та завдань України в Раді Безпеки (повний текст пріоритетів України у Раді Безпеки ООН знаходиться тут: українською мовою - http://ukraineun.org/ukraine-and-unsc/our-priorities; англійською мовою - http://ukraineun.org/en/ukraine-and-unsc/our-priorities).

Окрім того, на сьогодні Україна входить до складу таких органів ООН, як Комітет ООН з програми та координації, її представники працюють у Консультативному комітеті з адміністративних та бюджетних питань, Міжурядовій робочій групі експертів з міжнародних стандартів обліку та звітності, а також представник України є суддею Міжнародного трибуналу з морського права.

За час свого членства в ООН Україна шість разів обиралася членом Економічної і Соціальної Ради (востаннє – на період 2010-2012 рр.), двічі – членом Ради ООН з прав людини (востаннє – на період 2008-2011 рр.), одного разу – Комісії ООН з миробудівництва (2011-2012 рр. та віце-головування у 2011 р.).

У 1997 р. Міністра закордонних справ України Г.Й.Удовенка було обрано на посаду Голови 52-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН – найвищу посаду в Організації. Предметом особливої гордості України є те, що саме 52-а сесія ГА ООН, яка увійшла в історію як «сесія реформ», ухвалила всеосяжну програму реформування Організації, запропоновану її тодішнім Генеральним секретарем К.Аннаном, і надала потужного імпульсу широкомасштабному оновленню ООН.

Україна бере активну участь у міжнародній співпраці зі сталого розвитку, спрямованій на комплексне вирішення завдань охорони довкілля, соціального розвитку й економічного зростання на глобальному, регіональному та національному рівнях.

Одним із важливих напрямків співпраці між Урядом України та ООН є пом’якшення та мінімізація довготермінових наслідків Чорнобильської катастрофи. Починаючи з 1990 р. за ініціативою України на трирічній основі схвалюються резолюції ГА ООН з цієї проблематики (остання – у грудні 2016 р.). У 2000 р. резолюцією «Закриття Чорнобильської АЕС» Генасамблея привітала відповідне рішення України.

Свого часу делегація України стала головним ініціатором скликання першої спецсесії Генасамблеї ООН з проблеми ВІЛ/СНІД у червні 2001 року. Нині наша держава активно використовує можливості ООН для боротьби з ВІЛ/СНІД, зокрема із залучення проектної і технічної допомоги органів ООН. Так, протягом 2012-2017 рр. на ці цілі очікується виділення Україні Глобальним фондом з протидії ВІЛ/СНІД близько 305 млн. дол. США.

Україна бере помітну участь у зусиллях ООН, спрямованих на подолання кліматичних змін, та є учасником Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та її Кіотського протоколу. Україна була серед перших країн, які у 2016 році ратифікували нову глобальну кліматичну угоду – Паризьку угоду.

Наша країна отримує значну технічну, консультативну та фінансову допомогу спеціалізованих установ ООН, її фондів і програм, зокрема у сферах демократичного врядування, подолання бідності, досягнення Цілей сталого розвитку, підтримки державного управління, боротьби з ВІЛ/СНІД та іншими тяжкими хворобами, захисту довкілля. На 2017 р. продовжено термін дії Рамкової програми партнерства Уряду України - ООН на 2012-2016 рр. (понад 133 млн. дол. США), а також програм співпраці України з Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) на 2012-2016 рр. (бюджет – понад 22 млн. дол. США) та Фондом ООН у галузі народонаселення (ЮНФПА) на 2012-2016 рр. (бюджет – 6,5 млн. дол. США). У контексті подолання гуманітарних наслідків агресії РФ проти нашої держави триває активна співпраця між Україною та організаціями системи ООН (УВКБ, УКГП, ПРООН, ВПП, МОМ, ВООЗ, ЮНФПА, ЮНІСЕФ та ін.) у гуманітарній сфері на Донбасі. Впродовж 2016 р. організації системи ООН реалізували в Україні щорічний План гуманітарного реагування ООН, у рамках якого на цілі гуманітарної допомоги постраждалому населенню було мобілізовано 97,5 млн. дол. США. 

У поточному році гуманітарна допомога з боку організацій системи ООН надається в рамках нового Плану гуманітарного реагування ООН, бюджет якого у 2017 р. становить 214 млн. дол. США; очікується, що впродовж цього року в рамках його реалізації допомогу отримають 2,6 млн. осіб.

Україна є активним учасником діяльності органів системи ООН у сфері прав людини, стороною всіх основних документів ООН з прав людини, включаючи Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, Факультативні протоколи до них та Міжнародну конвенцію з ліквідації всіх форм расової дискримінації.

З березня 2014 р. в Україні на запрошення Уряду нашої держави діє Моніторингова місія ООН у галузі прав людини, яка зокрема відстежує ситуацію на тимчасово окупованих територіях Криму, а також Донбасу. 

Як активний прихильник гендерної рівності, покращення становища жінок, подолання гендерних стереотипів Україна бере участь у більшості заходів ООН з цієї проблематики, у т.ч. у регулярних дебатах РБ ООН з тематики «Жінки, мир, безпека», виконує Конвенцію ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, зокрема шляхом виконання національних програм та проектів у цій сфері.

Обрання України до складу Ради ООН з прав людини (РПЛ) у 2006 та 2008 роках стало визнанням її практичного внеску і значного потенціалу у сфері забезпечення дотримання, захисту та поваги прав і свобод людини у світі. Україна продовжує працювати в цьому органі в якості спостерігача, просуваючи ініціативи, зокрема щодо ролі превенції у заохоченні та захисті прав людини. Україна представила свою кандидатуру на вибори до складу РПЛ на період 2018-2020 рр. та 2021-2023 рр.

27 березня 2014 р. після незаконного референдуму в Криму ГА ООН схвалила резолюцію «Територіальна цілісність України» (A/RES/68/262), положеннями якої підтверджується суверенітет, політична незалежність, єдність та територіальна цілісність України в межах її міжнародно визнаних кордонів, невизнання проведення так званого референдуму та відповідно будь-якої зміни статусу АРК та м.Севастополя («за» -100, «утрималися» – 58, «проти» – 11). Схвалення цього документа мало вкрай важливе політичне та міжнародно-правове значення і засвідчило підтримку міжнародним співтовариством України у боротьбі з російською агресією.

19 грудня 2016 р. у ході 71-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН була ухвалена резолюція «Стан з правами людини у Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Україна)» (A/RES/71/205), яка підтверджує суверенітет та територіальну цілісність України та визнає АР Крим і місто Севастополь тимчасово окупованою територією. Важливим елементом цього документа є застосування у термінології ООН визначення «окупаційна влада» щодо статусу РФ у Криму.

13 лютого 2017 р. під головуванням України Рада Безпеки ООН одностайно ухвалила першу в історії резолюцію S/RES/2341 (2017) щодо захисту критичної інфраструктури від терористичних загроз. Документ, ініційований нашою державою та спрямований на підвищення ефективності міжнародних зусиль з протидії терористичним актам проти об’єктів критичної інфраструктури в рамках Глобальної контртерористичної стратегії ООН, став своєчасним реагуванням міжнародної спільноти на динамічні загрози з боку тероризму.

Україна є учасницею Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) з 30 січня 1992 року. Нарада з безпеки та співробітництва в Європі (НБСЄ), що проходила з 3 липня 1973 р. по 1 серпня 1975 р. за участю 33-х європейських держав, США і Канади, завершилася підписанням главами держав і урядів у Гельсінкі Заключного акту, який визначив засади співробітництва держав в Європі та став довгостроковою програмою дій, спрямованою на будівництво єдиної, мирної, демократичної і процвітаючої Європи.

Згідно з Гельсінкським Заключним Актом НБСЄ 1975 року, до основних напрямів діяльності Організації відносяться питання, що стосуються безпеки, співробітництва у галузі економіки, науки, технологій та довкілля, а також в гуманітарній та інших сферах (права людини, інформація, культура, освіта).

НБСЄ була заснована у розпал «холодної війни» як важливий багатосторонній форум для діалогу та співпраці Сходом та Заходом.

Сьогодні ОБСЄ є найбільшою регіональною організацією, яка об’єднує 57 держав Європи, Центральної Азії та Північної Америки для розвитку політичного діалогу та співробітництва у сфері безпеки в усіх її вимірах - військово-політичному, економіко-довкільному та гуманітарному. Регіон відповідальності Організації охоплює Європу, Далекий Схід, Центральну Азію та Північну Америку. Крім того, з ОБСЄ підтримують зв’язки різного рівня та інтенсивності низка держав інших регіонів - Алжир, Єгипет, Ізраїль, Йорданія, Марокко, Туніс  (середземноморські партнери); Афганістан, Республіка Корея, Таїланд і Японія (азійські партнери).

Одностайно ухвалене Радою Міністрів ОБСЄ у листопаді 2010 р. рішення про головування України в ОБСЄ в 2013 році стало визнанням ролі нашої держави у зміцненні безпеки і стабільності на просторі організації.

Серед пріоритетів діяльності України в ОБСЄ слід відзначити:

  • зміцнення потенціалу ОБСЄ як платформи для політичного діалогу та інструменту раннього попередження, запобігання конфліктам, врегулювання кризових та конфліктних ситуацій та постконфліктного відновлення;
  • відновлення дотримання Російською Федерацією основоположних  принципів згідно з Гельсінкським заключним актом НБСЄ 1975 р. та зобов’язань в рамках ОБСЄ внаслідок військової агресії на сході України, окупації та анексії АР Крим та м.Севастополь, засудження викрадення та незаконного утримування українських громадян в Росії (Н.Савченко, О.Сенцова та інших);
  • сприяння процесу пошуку моделей мирного врегулювання Придністровського конфлікту;
  • забезпечення посередницької ролі ОБСЄ  у рамках врегулювання Грузинського та Нагірно-Карабахського конфліктів;
  • посилення потенціалу ОБСЄ у боротьбі з транснаціональними викликами та загрозами безпеці (боротьба з проявами тероризму, незаконним обігом наркотиків, організованою злочинністю, протидія загрозам, що надходять з кіберпростору);
  • подальша розбудова та зміцнення в рамках ОБСЄ діалогу з питань енергетичної  безпеки;

Україна приділяє також особливу увагу питанням розвитку співробітництва між державами – учасницями у сфері захисту навколишнього середовища, протидії торгівлі людьми, просуванню терпимості і недискримінації, утвердженню свободи слова, проблемам національних меншин у міждержавних відносинах.

 

 Діяльність Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні

Зважаючи на порушення Російською Федерацією своїх зобов’язань стосовно гарантування територіальної цілісності та суверенітету України, її військового вторгнення на територію нашої держави та ескалацію напруги в Україні та навколо неї у зв’язку з агресивними діями російської сторони, 21 березня 2014 року за результатами тривалих переговорів держави-учасниці ОБСЄ прийняли рішення про направлення в Україну Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ (СММ ОБСЄ). Згідно з прийнятим рішенням, СММ збирає інформацію та повідомляє держави-учасниці про безпекову ситуацію у зоні відповідальності, встановлює та інформує про факти інцидентів, включно щодо порушення базових принципів та зобов’язань в рамках ОБСЄ, здійснює моніторинг ситуації із дотримання прав людини та основних свобод, сприяє діалогу з метою зменшення напруженості та нормалізації ситуації.

З метою створення належних умов для роботи СММ в Україні 14 квітня 2014 року у Відні було підписано Меморандум про взаєморозуміння між Урядом України та Організацією з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) про розміщення спеціальної моніторингової місії ОБСЄ. Верховна Рада України проголосувала за проект закону про ратифікацію  Меморандуму 29 травня 2014 р., який  набув чинності з 13 червня 2014 року.

Після підписання Мінського протоколу від 5 вересня 2014 р. та Мінського меморандуму від 19 вересня 2014 р. розпочався важливий етап діяльності СММ з надання сприяння щодо виконання положень цих документів. СММ відведено також провідну роль в моніторингу виконання Комплексу заходів, пов’язаних з імплементацією Мінських домовленостей, досягнутих під час зустрічі Президентів України, Німеччини, Франції та Росії 12 лютого 2015 р. Основним завданням функціонування СММ на цьому напрямі є моніторинг за дотриманням режиму припинення вогню, відведенням важкого озброєння та встановлення сталого моніторингу ділянки українсько-російського державного кордону, який не контролюється Урядом України, а також виведення з території нашої держави всіх іноземних збройних формувань, воєнної техніки та найманців, включаючи роззброєння всіх незаконних груп. Мандат СММ поширюється на всю територію України, включаючи Автономну республіку Крим та м.Севастополь.

Місія готує щоденні доповіді про розвиток ситуації в Україні, які поширюються через Секретаріат ОБСЄ серед держав-учасниць ОБСЄ.

Додаткову інформацію про діяльність СММ ОБСЄ в Україні можна отримати на веб-сторінці Місії за посиланням http://www.osce.org/ukraine-smm.

 Місія спостерігачів ОБСЄ на російських пунктах пропуску українсько-російського державного кордону

Спільною Декларацією міністрів закордонних справ України, Франції, Німеччини та РФ (Берлінська Декларація) від 2 липня 2014 р. було погоджено, що Росія надасть доступ міжнародним спостерігачам ОБСЄ до російської території для моніторингу пунктів пропуску «Донецьк» та «Гуково».

24 липня 2014 р. держави-учасниці ухвалили рішення про започаткування Місії спостерігачів ОБСЄ на російських пунктах пропуску «Гуково» та «Донецьк». 20 спостерігачів здійснюють почерговий моніторинг на цих пропускних пунктах.  

Моніторинг на кордоні має ключову роль з точки зору забезпечення виконання Мінських домовленостей, зважаючи на прямий зв'язок одночасного моніторингу за дотриманням режиму припинення вогню та моніторингу на українсько-російському кордоні. У п.4 Мінського протоколу йдеться про встановлення на українсько-російському кордоні постійного моніторингу та верифікації з боку ОБСЄ, а також створення безпекових зон у прилеглих до кордону районах України та РФ.

Додаткову інформацію про діяльність Місії спостерігачів ОБСЄ на російських пунктах пропуску українсько-російського державного кордону можна отримати на веб-сторінці Місії за посиланням http://www.osce.org/om.

Координатор проектів ОБСЄ в Україні

З серпня 1994 р. в Україні діяла Місія ОБСЄ в Україні, яка основну увагу зосереджувала на питаннях стабілізації ситуації в Автономній Республіці Крим. У 1999 р. у зв’язку з виконанням свого мандата Місія ОБСЄ в Україні завершила свою роботу. Це стало першим в історії Організації випадком, коли польова операція ОБСЄ припинила своє існування саме завдяки успішному виконанню покладених на неї завдань.

У червні 1999 р. Координатор проектів ОБСЄ в Україні був створений як нова форма співробітництва між Організацією та Україною. Нормативна основа діяльності Координатора складається з його мандата, який був затверджений рішенням Постійної Ради ОБСЄ і продовжується кожні півроку, а також з Меморандуму про взаєморозуміння між Урядом України та ОБСЄ від 13 липня 1999 року (ратифікований Верховною Радою України 10 лютого 2000 року). Діяльність Координатора полягає у адмініструванні проектів, які розробляються відповідно до пріоритетів, визначених українською стороною, і здійснюються спільно із зацікавленими державними установами і громадянським суспільством. Основними напрямками проектної діяльності Координатором наразі є:

- Демократизація та належне управління: розвиток громадянського суспільства; допомога у зміцненні виборчих процесів в Україні; сприяння національному діалогу в Україні;

-  Верховенство права та права людини: подальше зміцнення верховенства права в Україні; зміцнення потенціалу державних органів і громадських організацій у сфері боротьби з торгівлею людьми; забезпечення ґендерної рівності та протидія насильству в сім’ї; підтримка розвитку адміністративної юстиції; удосконалення якості юридичної освіти в Україні; підтримка єдності судової практики у сфері прав людини; гарантування прав людини при здійсненні правосуддя; підтримка реформування органів внутрішніх справ України; підтримка національного діалогу заради реформ, справедливості та розвитку;

-   Економіко-довкільна та військово-політична сфера: підвищення ефективності роботи Державної прикордонної служби України;   реабілітація територій, забруднених вибухонебезпечними залишками минулих війн; екологічне обстеження та рекультивація колишніх місць зберігання рідкого ракетного палива типу «меланж»; допомога звільненим військовослужбовцям реінтегруватись в суспільство; покращення стандартів надання цифрових адміністративних послуг в Україні; протидія тероризму та транснаціональній організованій злочинності тощо.

            Додаткову інформацію про діяльність Координатора проектів ОБСЄ в Україні  можна отримати за посиланням http://www.osce.org/ukraine

            Україна також активно співпрацює з інститутами Організації, насамперед, з Верховним комісаром ОБСЄ у справах національних меншин, Бюро демократичних інститутів і прав людини та Представником ОБСЄ з питань свободи ЗМІ.

Взаємодія з Верховним комісаром ОБСЄ у справах національних меншин здійснюється в контексті розробки законодавства України в сфері захисту прав раніше депортованих осіб та мовної політики, а також питань національних меншин у двосторонніх відносинах України з іншими державами.

Бюро демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ (БДІПЛ), яке, серед іншого, займається спостереженням за виборами в державах-учасницях ОБСЄ, здійснювало моніторинг виборчих процесів в Україні, починаючи з 1998 року.

Українська сторона приділяє також важливої уваги розвитку  конструктивного діалогу з Представником ОБСЄ з питань свободи слова, Координатором діяльності ОБСЄ сферах економіки та довкілля у напрямку розвитку цієї складової забезпечення регіональної безпеки, а також з Спеціальним представником ОБСЄ з питань боротьби з торгівлею людьми.

Парламентська асамблея (ПА) ОБСЄ (http://www.oscepa.org/ ) - створена в квітні 1991 р.; пленарні засідання проводяться раз на рік за підтримки Секретаріату ПА, який розташовано в Копенгагені (Данія). Діючий Голова ОБСЄ підтримує контакт з ПА на постійній основі, інформує її учасників про роботу Організації. У 2015 р. щорічна сесія ПА ОБСЄ відбулася 5-9 липня 2015 року в м.Гельсінкі (Фінляндія), у ході якої переобрано Президента ПА ОБСЄ: на посаді залишився представник Фінляндії Ілка Канерва.

В Бакинській Декларації  ПА ОБСЄ, схваленій у липні 2014 р. в м.Баку (Азербайджан), міститься заклик до РФ скасувати анексію АР Крим та м.Севастополь, а також міститься резолюція «Очевидне, грубе та невиправлене порушення Російською Федерацією Гельсінських принципів», яка називає  так званий референдум в АР Крим, що відбувся 16 березня 2014 р., як нелегітимний та незаконний акт, результати якого не мають ніякої юридичної сили (посилання за адресою http://www.oscepa.org/meetings/annual-sessions/2014-baku-annual-session ).

У ході цьогорічної 24-ої літньої сесії ПА ОБСЄ держави-члени ПА ОБСЄ ухвалили Гельсінкську Декларацію, яка включає, серед іншого, дві резолюції на підтримку України: «Продовження очевидних, грубих та невиправлених порушень РФ зобов’язань в рамках ОБСЄ та міжнародних норм» та «Щодо викрадених та незаконно утримуваних в Російській Федерації українських громадян» (з текстом можна ознайомитися за посиланням http://www.oscepa.org/meetings/annual-sessions/2015-annual-session-helsinki ).

Інформацію про Постійну делегацію Верховної Ради України в ПА ОБСЄ розміщено за адресою http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/mpz2/organizations.perm_delegation?delegation=77 .



Договірно-правова база відносин:

Угода про партнерство та співробітництво (УПС) (підписана 16.06.1994 р., набрала чинність 1 березня 1998 р., термін дії – 10 років);

NB! 5 березня 2007 року Україна та ЄС розпочали переговорний процес щодо укладення нової угоди, яка після Дванадцятого саміту Україна – ЄС (9 вересня 2008 р., м. Париж, Франція) носить назву «Угода про асоціацію« між Україною та ЄС. На період до набрання чинності Угодою про асоціацію щороку автоматично подовжується дія УПС.

Інститути співробітництва:

Саміт Україна - ЄС за участю Президента України та делегації ЄС у складі: Президента Європейської Ради; Голови Європейської Комісії (ЄК), та під час т.зв. перехідного періоду (зокрема, протягом 2010 року), представники країн, що головують у Раді міністрів ЄС, можуть включатися до делегації ЄС (насамперед, у випадках проведення саміту на території їхньої країни).

Рада з питань співробітництва за участю Прем’єр-міністра України та делегації ЄС у складі (на 14 засіданні Ради): Високого представника ЄС у закордонних справах і безпековій політиці / Віце-президента Європейської Комісії, члена ЄК з питань розширення та Європейської політики сусідства, та Державного секретаря у справах ЄС міністерства закордонних справ країни, що головує в ЄС.

Комітет та галузеві підкомітети з питань співробітництва; Комітет парламентського співробітництва (КПС) за участю голів Комітету ВРУ з питань європейської інтеграції та Делегації Європейського Парламенту до КПС;

Загальний контекст відносин

Значний позитивний політичний вплив на розвиток відносин між Україною та ЄС мало розширення ЄС у 2004 році, завдяки якому до складу Євросоюзу увійшли безпосередні сусіди та традиційні партнери України, інтересам яких відповідає подальше наближення України до ЄС.

Європейська політика сусідства, Східне партнерство

Влітку 2004 року Європейський Союз започаткував реалізацію Європейської політики сусідства, яка охопила східне та південне коло сусідніх з ЄС країн. Усвідомлення неадекватності ЄПС та жорстка позиція України щодо її неприйнятності (передусім через її позиціонування як альтернативи політиці розширення) сприяли тому, що всередині ЄС почалися пошуки шляхів визначення для України нового статусу в стосунках з ЄС, про що свідчить ініційована навесні 2008 року Польщею та Швецією зовнішньополітична ініціатива «Східне партнерство», установчий саміт якої відбувся 7 травня 2009 р. в м. Прага.

На відміну від Європейської політики сусідства, «Східне партнерство» є доповненням до двостороннього формату відносин між ЄС та державами-партнерами. У випадку України такі двосторонні відносини з ЄС є більш амбітними за «Східне партнерство» у кількох ключових сферах. Разом з цим, особливий інтерес для України становлять такі елементи «Східного партнерства» (СхП):

  • програма Всеохоплюючої інституційної розбудови (в рамках двостороннього виміру СхП);
  • сприяння регіональному розвитку на основі політики регіонального вирівнювання Європейського Союзу (в рамках двостороннього виміру СхП);
  • створення інтегрованої системи управління кордонами згідно зі стандартами ЄС (у контексті реалізації відповідної багатосторонньої ініціативи-флагмана в рамках тематичної платформи «Демократія, належне врядування та стабільність«);
  • поглиблення інтеграції у сфері енергетичної безпеки (в рамках діяльності багатосторонньої тематичної платформи «Енергетична безпека« і реалізації енергетичних ініціатив-флагманів).

План дій Україна – ЄС, Порядок денний асоціації Україна – ЄС

Етапною подією, що надала поштовх поглибленню відносин між Україною та ЄС, стали президентські вибори в Україні наприкінці 2004 року.

21 лютого 2005 року підписано План дій Україна-ЄС, який став інструментом реалізації Європейської політики сусідства і визначав пріоритетні сфери двосторонньої співпраці з метою наближення України до ЄС.

11 березня 2008 року за результатами спільної оцінки Плану дій було продовжено термін його чинності до весни 2009 р., затверджено 23 додаткових пріоритети співробітництва та домовлено про підготовку нового практичного інструмента на заміну Плану дій Україна - ЄС (домовленість підтверджена на Дванадцятому саміті Україна – ЄС 9 вересня 2008 р. в м. Париж).

На виконання цих домовленостей сторонами підготовлено та схвалено на засіданні Ради з питань співробітництва Україна – ЄС 16 червня 2009 р. «Порядок денний асоціації Україна – ЄС« (робоча назва документа, що використовувалася в ході консультацій – новий практичний інструмент).

Порядок денний асоціації (ПДА) розроблений з метою забезпечення підготовки до реалізації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС ще до завершення переговорів, підписання та набрання нею чинності.

ПДА було ухвалено стороною ЄС під час засідання міністерської Ради ЄС 26 жовтня 2009 року. Остаточне затвердження цього документа відбулося 24 листопада 2009 року шляхом обміну нотами.

Для забезпечення процесу моніторингу та щорічного перегляду документа був створений механізм Спільного комітету старших посадових осіб. 25 листопада 2009 р. в м. Брюссель відбулося підготовче засідання Спільного комітету старших посадових осіб з оцінки імплементації ПДА.

26 січня 2010 р. в м. Київ проведено перше засідання Спільного комітету ПДА, в ході якого сторони розглянути хід виконання положень ПДА, затвердили пріоритети діяльності в рамках імплементації документа на 2010 рік та затвердили керівні принципи роботи Спільного комітету.

Робота Спільного комітету ПДА проходить у форматі регулярних відеоконференцій, у ході яких розглядається досягнутий прогрес у реалізації пріоритетів ПДА.

У ході 14 засідання Ради з питань співробітництва Україна – ЄС (м. Люксембург, 15 червня 2010 року) був схвалений Спільний звіт щодо прогресу в імплементації виконання ПДА.

Переговори щодо Угоди про асоціацію (УА) між Україною та ЄС

Ключовим питанням порядку денного відносин Україна – ЄС залишається переговорний процес стосовно укладення Угоди про асоціацію на заміну чинної Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейським Союзом (УПС). Невід’ємною складовою майбутньої УА стануть положення про створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі (ЗВТ).

Порівняно з УПС, Угода про асоціацію є якісно новим, поглибленим форматом відносин між Україною та ЄС. Угоди такого типу були укладені свого часу з країнами Центральної та Східної Європи і є важливим та логічним кроком на шляху наближення в перспективі до наступного етапу – укладення угод про вступ до ЄС. Завдяки цьому Україна наблизилася до балканських країн, які кілька років тому уклали з ЄС угоди про стабілізацію та асоціацію.

У січні 2007 р. Радою Європейського Союзу було затверджено Мандат Європейської Комісії (ЄК) на проведення переговорів з Україною стосовно укладення т.зв. «нового базового договору», який згодом отримав робочу назву «нової посиленої угоди» (НПУ). У свою чергу, Указом Президента України від 05.02.2007 р. (зі змінами, внесеними Указом Президента України від 30.11.2007 р.) затверджено склад Делегації України для участі у переговорах з Європейським Союзом, а також відповідні директиви зазначеній Делегації. Указом Президента України від 10 серпня 2010 року були затверджені оновлені Директиви делегації України на переговори з ЄС щодо укладення Угоди про асоціацію, а також склад цієї делегації.

Україна та ЄС ведуть переговори про укладення УА, починаючи з березня 2007 року. Наразі відбулося 17 раундів переговорів (останній з них проходив 20-24 червня 2011 р. у Києві).

За структурою майбутня УА складатиметься з таких шести розділів: «Преамбула, загальні цілі та принципи», «Політичний діалог та реформи, політична асоціація, конвергенція у сфері зовнішньої і безпекової політики», «Юстиція, свобода та безпека», «Економічне та секторальне співробітництво, розвиток людського потенціалу», «Поглиблена та всеохоплююча зона вільної торгівлі» та «Загальні, інституційні і прикінцеві положення».

У тексті Спільної заяви за результатами Паризького саміту лідери України та ЄС закріпили домовленість про те, що НПУ між Європейським Союзом і Україною буде Угодою про асоціацію (Association Agreement), яка «...залишає відкритим шлях для подальшого прогресивного розвитку у відносинах між Україною та ЄС...«. Було визнано також, що «...Україна як європейська держава поділяє з країнами Європейського Союзу спільну історію та спільні цінності...». Лідери ЄС підтвердили визнання європейських устремлінь України і привітали її європейський вибір.

Було домовлено, що УА оновить спільні інституційні рамки, сприятиме поглибленню відносин у всіх галузях, посилить політичну асоціацію та економічну інтеграцію між Україною і Європейським Союзом на основі взаємних прав та обов’язків.

NB! В основі політичної асоціації – зближення позицій України та ЄС з усіх питань міжнародного миру та безпеки, забезпечення безпосередньої участі України у політиках, агенціях та програмах ЄС, спільність дій з метою забезпечення інтересів національної безпеки Української держави. В основі економічної інтеграції – створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі (ЗВТ) Україна - ЄС на основі чотирьох свобод, спрямованої на поступову інтеграцію України до внутрішнього ринку Євросоюзу.

Підбиваючи підсумки сімнадцяти раундів переговорів, можна говорити про такий ключовий прогрес на шляху до укладення Угоди про асоціацію:

  • погоджено назву майбутньої угоди як Угода про асоціацію,
  • підтверджено налаштованість сторін закласти нову основу для подальшого розвитку відносин на принципах політичної асоціації та економічної інтеграції,
  • розпочато діалог з метою запровадження безвізового режиму короткострокових поїздок громадян України до держав-членів ЄС; домовлено про відображення зазначеного питання в тексті Угоди,
  • на експертному рівні погоджено тексти всіх розділів УА, за винятком розділу про ЗВТ і питань, що вимагатимуть окремих політичних домовленостей на високому рівні. Йдеться, насамперед, про такі з них:
  • положення про європейську перспективу України,
  • положення про запровадження безвізового режиму короткострокових поїздок громадян України до держав-членів ЄС та руху осіб в цілому (насамперед, у контексті обговорення ЗВТ),
  • ратифікація Римського Статуту Міжнародного кримінального суду;
  • терміни дії УА.

14 вересня 2007 р. (ХІ Саміт Україна – ЄС), 9 вересня 2008 р. (ХІІ Саміт Україна – ЄС), 4 грудня 2009 р. (ХІІІ Саміт Україна – ЄС) та 22 листопада 2010 р. (ХІV Саміт Україна – ЄС) були схвалені, відповідно, І, ІІ, ІІІ та ІV звіти про прогрес у переговорах щодо укладення Угоди про асоціацію.

Переговорний процес щодо створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі (ЗВТ) між Україною та ЄС

Розділ про створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі (ЗВТ) є невід’ємною складовою майбутньої Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

Офіційні переговори щодо створення ЗВТ розпочалися 18 лютого 2008 р. Передумовою цього став вступ України до Світової організації торгівлі (СОТ).

Положення про ЗВТ визначатимуть правову базу для вільного переміщення товарів, послуг, капіталів, частково робочої сили між Україною та ЄС, а також для регуляторного наближення, спрямованого на поступове входження економіки України до спільного ринку ЄС.

На сьогодні можна констатувати, що положення про створення ЗВТ є найбільш складною частиною переговорного процесу з укладення майбутньої Угоди про асоціацію. Це пов’язано з тим, що всеохоплююча ЗВТ передбачатиме лібералізацію торгівлі не лише товарами (включаючи продукцію сільськогосподарського виробництва та іншу чутливу продукцію), але й лібералізацію торгівлі послугами, вільний рух капіталу, а також поступову конвергенцію з ЄС у регуляторних та інших сферах (стандарти, оцінка відповідності, санітарні та фітосанітарні правила, конкурентна політика, державні закупівлі тощо).

При цьому, наповнення майбутньої ЗВТ має спрямовуватися на досягнення максимально глибокої економічної інтеграції, до якої будуть готові сторони і яка не матиме аналогів з попередньої практики Євросоюзу.

Таким чином, йдеться про ЗВТ, яка матиме не преференційний, а інтеграційний характер. Результатом її створення має стати взаємовигідне відкриття відповідних ринків за умови відповідності національної продукції специфічним вимогам ЄС. Тому, головним завданням України у цьому контексті буде здійснення комплексу реформ, спрямованих на приведення українського законодавства у відповідних сферах та галузях економіки у відповідність до норм ЄС.

На сьогодні відбулося 13 раундів переговорів щодо ЗВТ між Україною та ЄС
(13 раунд відбувся у період з 4 по 8 жовтня 2010 р. у м. Київ) за такими напрямами співпраці: торгівля товарами; тарифна пропозиція; технічні бар’єри в торгівлі; інструменти торговельного захисту; санітарні та фітосанітарні заходи; сприяння торгівлі та співробітництво в митній сфері; правила походження товарів; торговельні відносини в енергетичній сфері; послуги, заснування компаній, інвестиції, рух капіталу та поточні платежі; права інтелектуальної власності, в т. ч. захист географічних зазначень; конкурентна політика (антимонопольні заходи та державна допомога); державні закупівлі; торгівля та сталий розвиток; транспарентність; врегулювання спорів (загальні та у сфері енергетики), інституційне забезпечення.

За результатами переговорів сторони досягли прогресу в опрацюванні більшості розділів. Найбільш проблемними залишаються питання доступу до сільськогосподарського ринку ЄС, ринку послуг та питання свободи здійснення підприємницької діяльності.

З метою прискорення переговорного процесу у міжраундовий період проводяться відео-конференції, під час яких здійснюється експертне обговорення окремих проектів розділів.

Співробітництво у сфері юстиції, свободи та безпеки

Основними документами, що регламентують співробітництво між Україною та ЄС у сфері юстиції, свободи та безпеки, є План дій Україна – ЄС у сфері юстиції, свободи та безпеки, затверджений на засіданні Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС (18 червня 2007 р., м. Люксембург), та План-графік його імплементації, затверджений на засіданні Підкомітету № 6 «Юстиція, свобода та безпека« Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС (10 квітня 2008 р., м. Київ).

З метою належного правового забезпечення співробітництва у візовій сфері та з питань реадмісії 18 червня 2007 р. між Україною та ЄС підписано Угоду про спрощення оформлення віз та Угоду про реадмісію.

29 жовтня 2008 р. у м. Брюссель офіційно започатковано безвізовий діалог між Україною та ЄС, що триватиме на рівні експертів та Старших посадових осіб з метою визначення умов запровадження безвізового режиму короткострокових поїздок громадян нашої держави до ЄС.

Важливим кроком у захисті прав громадян України на свободу пересування і підтримання родинних зв’язків стала робота з укладення двосторонніх угод між Україною та Польщею, Угорщиною, Словаччиною і Румунією про правила місцевого прикордонного руху для мешканців прикордонних районів. Переговорний процес щодо укладення такої угоди з Румунією триває.

У контексті розбудови взаємодії у сфері управління кордонами 11 червня 2007 р. підписано Робочі домовленості про оперативне співробітництво між Адміністрацією Державної прикордонної служби України та Європейським агентством з менеджменту оперативного співробітництва на зовнішніх кордонах держав-членів ЄС (FRONTEX). Налагоджено роботу з Місією Європейської Комісії з надання допомоги в питаннях кордону в Україні та Республіці Молдова (EUBAM), започатковано практичну роботу між МВС України та Європейським поліцейським офісом (EUROPOL), а також між МОЗ України та Європейським моніторинговим центром з наркотиків та наркотичної залежності (EMCDDA).

У ході візиту делегації Адміністрації Державної прикордонної служби України до м. Варшава (Республіка Польща) 24-28 травня 2010 р. було підписано План співпраці між АДПСУ та FRONTEX на 2010-2012 рр.

План дій Україна - ЄС у сфері юстиції, свободи та безпеки та План-графік його імплементації

План дій ЮСБ та План-графік його імплементації охоплюють співробітництво по 15 ключових напрямах, зокрема таких, як: міграція, притулок, управління кордонами, візи, безпека документів, боротьба з організованою злочинністю та тероризмом, боротьба з відмиванням грошей, включаючи протидію фінансуванню тероризму, боротьба з торгівлею людьми, наркотиками, корупцією, правове співробітництво у цивільних та кримінальних справах тощо.

Аналіз виконання спільних заходів, визначених Планом-графіком, проводиться щорічно у рамках засідання Підкомітету № 6 (останнє відбулося 28 травня 2010 р. у м. Київ). Підсумки співробітництва між Україною та ЄС у сфері ЮСБ розглядалися 9 червня 2010 р. у м. Брюссель на міністерському засіданні Україна - ЄС з питань юстиції, свободи та безпеки, за результатами якого було відзначено важливість подальшого поглиблення та розширення співпраці із зазначених питань, ухвалено висновки засідання та погоджено алгоритм подальших дій щодо запровадження безвізового режиму для короткострокових поїздок громадян України до ЄС.

У ході засідання також обговорювались питання судової реформи, стан виконання угод між Україною та ЄС про спрощення оформлення віз та про реадмісію осіб, боротьби з корупцією, питання управління міграції, кордоном, боротьби з організованою злочинністю, незаконним обігом наркотиків, торгівлею людьми, відмиванням коштів, прогресу України на шляху ратифікації Конвенцій Ради Європи про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних та Додаткового протоколу до неї щодо уповноважених органів нагляду та транскордонних потоків даних, про заходи щодо протидії торгівлі людьми.

Чергове міністерське засідання Україна - ЄС з питань юстиції, свободи та безпеки планується провести у червні 2011 р. у м. Київ.

Угода про спрощення оформлення віз

Угоду між Україною та ЄС про спрощення оформлення віз було укладено 18 червня 2007 р. (набрала чинності з 1 січня 2008 р.)

Положеннями Угоди встановлено преференції для всіх категорій громадян України в частині, що стосується візового збору (35 євро) та тривалості візових процедур (10 діб у звичайних випадках, 2 доби – у термінових), а також спрощення візових процедур для окремих категорій громадян України. Це, зокрема, стосується уніфікації документів, що підтверджують мету поїздки, критеріїв видачі багаторазових віз. Було також скасовано візові вимоги для власників дипломатичних паспортів. Право на безоплатне отримання шенгенських віз отримали 14 категорій українських громадян.

П’ятирічні багаторазові візи вправі отримувати дружина/чоловік, батьки та діти громадян України, які мають дозвіл на перебування в державах-членах ЄС, бізнесмени, журналісти, офіційні особи центральних та місцевих органів влади, конституційного та верховного судів, постійні члени офіційних делегацій.

Однорічні багаторазові візи видаються діячам науки, культури, спортсменам, професійним перевізникам, членам екіпажів поїздів, учасникам програм обміну між містами-побратимами. У разі використання протягом останніх двох років однорічних багаторазових віз, зазначені категорії громадян матимуть право на отримання багаторазових віз терміном дії від 2 до 5 років.

Безкоштовні візи отримують дружина/чоловік, батьки та діти громадян України, які мають дозвіл на перебування в державах-членах ЄС, учні, студенти, громадяни, які подорожують з гуманітарною метою, інваліди та супроводжуючі особи, спортсмени та супроводжуючі особи, журналісти, професійні перевізники, члени екіпажів поїздів, пенсіонери, діти віком до 18 років та залежні особи віком до 21 року, члени офіційних делегацій, представники центральних та місцевих органів влади, учасники програм обміну між містами-побратимами.

Ключовим елементом Угоди є положення про перспективу запровадження безвізового режиму для громадян України.

З метою моніторингу виконання положень Угоди створено Спільний комітет експертів з реалізації Угоди між Україною та ЄС про спрощення оформлення віз (СВК), засідання якого відбуваються двічі на рік у м. Київ та м. Брюссель. 9 квітня 2008 р. у м. Київ відбулося перше засідання СВК, 28 листопада 2008 р. у м. Брюссель – друге, 6 травня 2009 р. у м. Київ – третє, 25 листопада 2009 р. у м. Брюссель – четверте засідання.

29 квітня 2010 р. у м. Київ відбулось п’яте засідання СВК, в ході якого було обговорено рекомендації щодо внесення змін і доповнень до Угоди.

Під час засідання також було відзначено досягнення певних позитивних результатів з імплементації Угоди. Українською стороною було внесено обґрунтовані пропозиції щодо додаткових заходів, які має здійснити сторона ЄС для того, щоб громадяни України змогли повною мірою скористатися перевагами Угоди.

Сторони домовились продовжити діалог з питання внесення змін та доповнень до Угоди.

Угода про реадмісію осіб

Угода між Україною та ЄС про реадмісію осіб, ратифікована Верховною Радою України 15 січня 2008 р., регулює процедури, пов’язані з ідентифікацією та поверненням громадян третіх країн та осіб без громадянства, які незаконно в’їхали на територію України або держави-члена ЄС, до держав їхнього походження або постійного проживання. Документом передбачені звичайна і прискорена процедури реадмісії, визначаються документи, що підтверджують походження нелегального мігранта, встановлюються часові рамки виконання запитів щодо реадмісії.

Для моніторингу виконання положень Угоди створено Спільний комітет з питань реадмісії. Засідання Спільного реадмісійного комітету відбуваються двічі на рік.

У 2008 р. засідання були проведені 9 квітня у м. Київ та 28 листопада у м. Брюссель. Третє засідання проходило 6 травня 2009 р. у м. Київ, четверте – 26 листопада 2009 р. у м. Брюссель.
30 квітня 2010 р. у м. Київ відбулось п’яте засідання Спільного реадмісійного комітету, у ході якого сторонами було схвалено протоколи попередніх засідань (третього та четвертого), обговорено стан імплементації Угоди між Україною та ЄС про реадмісію осіб, питання допомоги ЄС у будівництві пунктів для утримання нелегальних мігрантів, а також стан опрацювання імплементаційних протоколів між Україною та окремими державами-членами ЄС, що можуть укладатись на підставі п. 1 Статті 16 Угоди.

Важливість Угоди про реадмісію осіб обумовлена необхідністю спільної протидії нелегальній міграції. У цьому контексті особливого значення набуває належне управління міграційними процесами як на інституційному, так і на законодавчому рівнях. ЄС, у свою чергу, висловив готовність надати Україні фінансові ресурси з метою підтримки у виконанні Угоди. Відповідне зобов’язання ЄС зафіксоване у Спільній декларації стосовно технічного та фінансового забезпечення як додатку до Угоди.

Про розвиток безвізового діалогу між Україною та ЄС

На виконання домовленостей, досягнутих за результатами саміту Україна – ЄС
9 вересня 2008 р. (м. Париж), 29 жовтня 2008 р. (м. Брюссель) було офіційно започатковано безвізовий діалог між Україною та ЄС.

Ця подія стала важливим кроком до подальшого поглиблення відносин з Євросоюзом у міграційно-візовій сфері та у питанні забезпечення права громадян України на свободу пересування.

30 жовтня 2008 р. у м. Брюссель відбулась перша зустріч на рівні Старших посадових осіб у рамках безвізового діалогу Україна – ЄС, за підсумками якої досягнуто таких ключових результатів:

  • безвізовий діалог Україна – ЄС здійснюється за чотирма основними напрямами: безпека документів, у т.ч. впровадження біометричних даних, боротьба з нелегальною міграцією, у т.ч. реадмісія, громадський порядок та безпека, зовнішні зносини;
  • за вказаними напрямами створюються чотири спільні робочі групи, що узгоджуватимуть відповідні рекомендації на основі порівняльного аналізу законодавства України з нормами та стандартами ЄС, вироблятимуть методологію визначення умов запровадження безвізового режиму;
  • за результатами засідань робочих груп готуються спільні доповіді Старших посадових осіб, які оцінюють прогрес у безвізовому діалозі та окреслюють плани на перспективу.

Перший етап безвізового діалогу на рівні експертів проходив у грудні 2008 р. – травні 2009 р. (8-9 грудня 2008 р., м. Київ – засідання Робочої групи № 1 «Безпека документів, у т.ч. впровадження біометричних даних«; 25-26 березня 2009 р., м. Київ – Робочої групи № 3 «Громадський порядок та безпека«; 7 травня 2009 р., м. Київ – Робочої групи № 2 «Нелегальна міграція, у т.ч. реадмісія«; 12 травня 2009 р., м. Брюссель – Робочої групи № 4 «Зовнішні зносини«).

18 травня 2009 р. у м. Брюссель відбулась друга зустріч на рівні Старших посадових осіб України та ЄС, під час якої сторони підсумували результати безвізового діалогу за останні 6 місяців, що знайшло своє відображення у першому звіті Старших посадових осіб. Зазначений звіт було презентовано ЄК на засіданні Україна-Трійка ЄС на рівні міністрів юстиції та внутрішніх справ 3 червня 2009 р. у м. Люксембург.

У рамках згаданого засідання сторона ЄС наголосила на необхідності подальшого динамічного розвитку безвізового діалогу. Також сторони домовилися про перехід до наступного «операційного« етапу безвізового діалогу шляхом проведення виїзних місій в Україну експертів ЄС.

Протягом жовтня-листопада 2009 р. у м. Київ перебували чотири місії експертів ЄС, які здійснювали детальний аналіз ситуації в Україні у сфері безпеки документів, боротьби з нелегальною міграцією, забезпечення громадського порядку тощо. Зустрічі на рівні експертів України та ЄС проходили у форматі засідань робочих груп відповідно до визначених напрямів: 12-14 жовтня 2009 р. – засідання Робочої групи № 2; 19-22 жовтня 2009 р. – Робочої групи № 3; 27-28 жовтня 2009 р. – Робочої групи № 1; 11 листопада 2009 р. – Робочої групи № 4.

Робота у рамках експертних засідань була підсумована 19 листопада 2009 р. у м. Брюссель під час третьої зустрічі на рівні Старших посадових осіб України та ЄС. Результати безвізового діалогу були відображені у спільній доповіді, представленій на розгляд саміту Україна – ЄС 4 грудня 2009 р. у м. Київ.

19 травня 2010 р. у м. Брюссель відбулась чергова зустріч Старших посадових осіб, за результатами якої було досягнуто згоди щодо початку предметної роботи задля подальшого просування до запровадження безвізового режиму між Україною та ЄС, вироблено відповідні рекомендації.

Під час міністерського засідання Україна – ЄС з питань юстиції, свободи та безпеки (9 червня 2010 р., м. Брюссель) були схвалені рекомендації Старших посадових осіб стосовно переходу до повномасштабного операційного етапу безвізового діалогу на основі Плану дій щодо лібералізації безвізового режиму для короткострокових поїздок громадян України до ЄС.

11 жовтня 2010 р. Європейська Комісія розповсюдила проект Плану дій серед держав-членів ЄС для розгляду та погодження. 14 жовтня 2010 р. проект зазначеного документа було презентовано на засіданні COEST (Робоча група ЄС з питань Східної Європи та Центральної Азії).

25 жовтня 2010 р. в ЄС було прийнято політичне рішення стосовно того, що безвізовий діалог з Україною надалі відбуватиметься на основі Плану дій щодо лібералізації безвізового режиму.

На 14-му Саміті Україна-ЄС, що відбувся 22 листопада 2010 р. у Брюсселі, Україна першою з країн поза межами Балкан отримала від Євросоюзу План дій щодо лібералізації безвізового режиму для короткострокових поїздок українських громадян до держав Євросоюзу.

План дій розроблено за логікою та філософією «дорожніх карт«, що декілька років тому були надані ЄС балканським країнам (Сербії, Македонії, Чорногорії, Албанії, Боснії та Герцеговині) і вже привели до скасування Євросоюзом візового режиму з ними. Зміст Плану дій для України є ідентичним згаданим «дорожнім картам«.

Виконання Плану дій здійснюватиметься у два етапи. На першому етапі у відповідність до європейських стандартів мають бути приведені законодавство та політика України у визначених безвізовим діалогом сферах. У рамках другого – вжиті конкретні заходи з імплементації нового законодавства та адаптації національної практики у відповідних сферах до стандартів ЄС. Йдеться про такі сфери, як: підвищення безпеки документів, що посвідчують особу, у т.ч. впровадження біометричних даних; боротьба з нелегальною міграцією, у т.ч. реадмісія, забезпечення громадського порядку та безпеки, зовнішні зносини.

Двосторонні угоди з Польщею, Угорщиною, Словаччиною і Румунією про правила місцевого прикордонного руху для мешканців прикордонних районів

У 2007 р. Україною було ініційовано переговорний процес з Польщею, Словаччиною та Угорщиною, а у 2008 р. – з Румунією стосовно укладення двосторонніх угод про місцевий прикордонний рух, які передбачають спрощену (безвізову) процедуру перетину кордону мешканцями прикордонної зони (до 50 км).

На сьогодні такі угоди діють з Угорщиною (з 14.12.2007 р.), Словаччиною (з 27.09.2008 р.) та Польщею (з 01.07.2009 р.)..

Переговорний процес щодо укладення відповідної угоди з румунською стороною триває.

Співробітництво з Європолом, Євроюстом та Європейським моніторинговим центром з наркотиків та наркотичної залежності

Підписана 4 грудня 2009 р. у м. Київ у рамках Cаміту Україна – ЄС Угода між Україною та Європейським поліцейським офісом (Європолом) про стратегічне співробітництво сприятиме координації зусиль держав-членів ЄС та України у запобіганні і протидії будь-яким формам міжнародної злочинності, проявам терористичних загроз, торгівлі людьми, наркотиками та іншими психотропними речовинами, нелегальній міграції. Стратегічна угода передбачає обмін оперативною інформацією між відповідними службами МВС України та Європолом.

Ратифікація Україною Конвенції Ради Європи про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних та Додаткового протоколу до неї (відповідний Закон України Верховна Рада ухвалила 6 липня 2010 р.) сприятиме продовженню переговорів з укладення Угоди про співробітництво з Європейським бюро судової співпраці (Євроюстом). Останній раунд переговорів відбувся у квітні 2007 р.

28 травня 2009 р. були проведені робочі консультації з відповідальними посадовцями Євроюсту, які підтвердили, що просування у підготовці до підписання Угоди про співробітництво видається можливим лише після прийняття необхідних нормативно-правових актів в Україні у сфері захисту інформації та персональних даних.

Започатковані консультації між Україною (Мін’юст) і ЄС (Генеральний директорат Європейської Комісії «Юстиція, свобода та безпека«), у ході яких обговорюватимуться питання співробітництва у цивільних справах (у т.ч. взаємного визнання судових рішень). Перший раунд консультацій відбувся 12 листопада 2009 р. у м. Київ.

28 січня 2010 р. у м. Київ підписано Меморандум про взаєморозуміння між Міністерством охорони здоров’я України та Європейським моніторинговим центром з наркотиків та наркотичної залежності (EMCDDA).

Відповідно до положень Меморандуму сторони працюватимуть над налагодженням регулярного обміну інформацією про нові типи наркотиків та психотропних речовин, що з’являються в незаконному обігу, технологій їхнього виготовлення та вживання. Окрема увага приділятиметься розробці нових методів моніторингу незаконного вживання наркотиків.

15 вересня 2010 р. у Брюсселі відбулось експертне засідання Україна - ЄС з питань наркотиків. Під час засідання обговорювались питання протидії поширенню наркоманії, боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, прекурсорів в Україні та ЄС у рамках відповідних документів. Українська сторона представила на розгляд учасників засідання Концепцію реалізації державної політики України з протидії поширенню наркоманії, боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів на 2011-2015 рр., схвалену розпорядженням Кабінету Міністрів вiд 13.09.2010 р. № 1808-р. Окрему увагу учасники засідання приділили питанню контролю за наркотиками, а також співробітництву України з EMCDDA та Європолом.

Співробітництво з Місією Європейської Комісії з надання допомоги в питаннях кордону в Україні та Республіці Молдова (EUBAM)

7 жовтня 2005 р. було підписано Меморандум про взаєморозуміння між Урядом України, Урядом Республіки Молдова та Європейською Комісією щодо Місії Європейської Комісії з надання допомоги в питаннях кордону в Україні та Республіці Молдова (EUBAM), який став правовою базою практичного співробітництва між Україною, Молдовою та ЄС у прикордонно-митній сфері.

30 листопада 2005 р. Місія EUBAM, як консультативний та технічний орган, розпочала свою діяльність. Її штаб-квартира розташована у м. Одеса. Діють польові офіси Місії (Одеса, Кишинів, Котовськ, Кучурган, Басарабяска, Отач). Глава Місії EUBAM – Удо Буркхольдер.

20 травня 2009 р. розпорядженням Кабінету Міністрів України № 536-р було схвалено проект Угоди (у формі обміну нотами) між Урядом України, Урядом Республіки Молдова та Європейською Комісією про продовження мандату Місії Європейської Комісії з надання допомоги в питаннях кордону в Україні та Республіці Молдова.

15 липня 2009 р. зазначена Угода набрала чинності, на підставі якої Місія EUBAM працюватиме на українсько-молдовському кордоні до 30 листопада 2011 р.

Взаємодія з Місією EUBAM покликана сприяти наближенню до європейських стандартів з охорони та управління кордоном, подальшому удосконаленню професійного потенціалу, зміцненню інституційних можливостей партнерських служб; розвитку інфраструктури та підвищенню рівня технічного оснащення українсько-молдовської ділянки кордону; об’єднанню зусиль на міжвідомчому та міжнародному рівні у протидії прикордонним правопорушенням під час спільних заходів.

14-15 квітня 2010 р. у м. Київ Місією EUBAM спільно з Адміністрацією Державної прикордонної служби України було проведено міжнародну конференцію на тему: «Інтегроване управління кордоном: досягнення та перспективи«. У ході заходу обговорювалась концепція інтегрованого управління кордонами ЄС, досвід її імплементації державами-членами, а також питання допомоги Місії EUBAM Україні та Республіці Молдова у запровадженні системи інтегрованого управління кордоном європейського зразка. У конференції взяли участь представники митних служб України та Молдови, а також 15-ти держав-членів ЄС, Агентства FRONTEX та інших організацій.

Двічі на рік під егідою Місії проводяться Консультативні ради (14-те засідання Консультативної ради відбулось 21 червня 2010 р. у м. Одеса) та щомісяця – Координаційні наради за участю представників партнерських служб України та Республіки Молдова (53-тя Координаційна нарада проведена 22 червня 2010 р. у м. Одеса). Українська сторона і надалі продовжуватиме вживати заходів для виконання згаданого Меморандуму задля забезпечення потреб у прикордонно-митних питаннях, зокрема у подальшому зміцненні інституційних можливостей служб, що співпрацюють з Місією EUBAM, залученні її допомоги для облаштування українсько-молдовської ділянки кордону та підвищення рівня технічного оснащення контрольних органів на кордоні, запровадження системи інтегрованого управління кордонами в Україні відповідно до стандартів ЄС.

Торговельно-економічне співробітництво між Україною та ЄС

Одним з пріоритетних напрямків зовнішньоекономічної діяльності України є подальший розвиток торговельно-економічного та інвестиційного співробітництва з країнами ЄС.

За результатами аналізу показників зовнішньої торгівлі товарами та послугами України за І квартал 2010 року Європейський Союз був одним з найбільших зовнішньоторговельних партнерів України (поряд з країнами СНД). Так, частка ЄС у загальному зовнішньоторговельному обороті товарами та послугами України з країнами світу склала 28,24% (СНД – 40,37% відповідно). При цьому, частка експорту до ЄС-27 товарів та послуг українського походження становила 23,58%, а імпорту з ЄС – 32,89% відповідно.

Обсяги обороту товарами та послугами з країнами – членами ЄС у І кварталі 2010 року зросли порівняно з аналогічним періодом 2009 року на 13,73% та склали 7,29 млрд. дол. США.

При цьому обсяги експорту товарів та послуг зросли в порівнянні з 2009 роком на 10,14% та склали 3,04 млрд. дол. США, а імпорт товарів та послуг зріс на 16,44% і склав 4,25 млрд. дол. США.

Сальдо торгівлі товарами та послугами з країнами ЄС склалося від’ємним в обсязі 1,21 млрд. дол. США проти -0,88 млрд. дол. США у відповідному періоді 2009 року.

Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну станом на 01.04.2010 р. з країн-членів ЄС склав 31532,9 млн. дол. США, що становить 78,8 % від загального обсягу прямих іноземних інвестицій в українську економіку. Приріст прямих іноземних інвестицій, здійснених в українську економіку у період з 01.04.2009 по 01.04.2010 з країн-членів ЄС 2908,2 млн. дол. США.

Серед країн ЄС перше місце за обсягами інвестицій в Україну посідає Кіпр (9105,1 млн. дол.); друге місце посідає Німеччина (6644,4 млн. дол.); третє місце - Нідерланди (3841,0 млн. дол.).

Загальний обсяг прямих інвестицій з України станом на 01.04.2010 р. до країн-членів ЄС сягнув 6435,9 млн. дол., що складає 94,7 % від загального обсягу українських закордонних інвестицій (6793,2 млн. дол. США).

Серед країн ЄС перше місце за обсягами інвестицій з України посідає Кіпр (6346,4 млн. дол.), друге місце посідає Польща (49,0 млн. дол.), третє місце - Латвія (30,2 млн. дол.).

Інтеграція українського енергетичного сектору з ринком ЄС

Стратегія співпраці між Україною та ЄС у сфері енергетики визначається Меморандумом про взаєморозуміння між Україною та ЄС щодо співробітництва в енергетичній галузі (Меморандум), укладеним 1 грудня 2005 року. Положеннями Меморандуму передбачена реалізація п’яти дорожніх карт: Ядерна безпека; Інтеграція ринків електроенергії та газу; Підвищення безпеки енергопостачання та транзиту вуглеводнів; Структурна реформа, підвищення стандартів техніки безпеки та охорони довкілля у вугільній галузі; Енергоефективність.

За чотири роки виконання Меморандуму досягнуто прогресу за напрямками:

· Ядерна безпека

- 28 травня 2010 р. у Брюсселі було підписано звіт про завершення виконання проекту в рамках спільної групи Україна – ЄК – МАГАТЕ щодо оцінки стану ядерної безпеки на діючих АЕС України за напрямками: проектна безпека; експлуатаційна безпека; поводження з радіоактивними відходами та зняття з експлуатації; ядерне регулювання. При цьому зазначено, що задачі Спільного проекту виконані у запланованих обсягах. Міжнародні експерти позитивно оцінили реалізацію проекту у цілому та, зокрема, підтвердили відповідність українських АЕС чинним стандартам МАГАТЕ.

Меморандумом визначається, що однією з передумов членства України в Енергетичному Співтоваристві, є приведення стану ядерної безпеки діючих українських АЕС у відповідність до законодавства ЄС.

· Інтеграція ринків електроенергії та газу

24 вересня 2010 року в Скоп’є Міністр палива та енергетики України Ю.Бойко та Міністр економіки Республіки Македонії, Головуючий в Енергетичному Співтоваристві Фатмір Бесімі підписали Протокол про приєднання України до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства. Підписанню Протоколу передувало рішення ЄК від 26 серпня 2010 року про позитивне завершення верифікації положень Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», чинного з липня 2010 року, щодо його відповідності положенням газової директиви 2003/55/ЕС. Вступ України був схвалений Радою міністрів Енергетичного Співтовариства у грудні 2009 року.

Україна набуде повноправного членства в Енергетичному Співтоваристві через 30 діб після офіційного повідомлення про завершення виконання внутрішніх процедур, пов’язаних з ратифікацією Верховною Радою відповідного пакету документів.

Рішенням Консорціуму системних операторів (Consortium TSOs) від 27.07.2010 про підготовку проекту Контракту на фінансування Дослідження щодо виконання проекту з приєднання ОЕС України до ENTSO-E призупинено. Це пов’язано з тим, що попередньо планувалося здійснити фінансування Контракту з Державного бюджету України, а зміна джерела фінансування, яке на сьогодні залишається невизначеним, вимагає підготовки нового проекту Контракту.

Секретаріат ENTSO-E звернувся до НЕК «Укренерго« з проханням підтвердити готовність виконувати зазначене дослідження. У разі відповідного підтвердження, Секретаріат також очікуватиме від України інформації щодо джерел фінансування Контракту для здійснення Дослідження. За умови позитивного рішення України ЄК буде готова розглянути питання фінансової підтримки виконання згаданого Контракту коштом програми Прикордонного співробітництва ЄС (Cross Border Cooperation - СВС).

· Підвищення безпеки енергопостачання та транзиту вуглеводнів

- у 2008 р. українська сторона порушила перед ЄК питання про доцільність розбудови нового маршруту постачання газу з Каспійського регіону - проекту газопроводу «Білий потік». Протягом 2009 р. за фінансової підтримки ЄК було виконано проект дослідження газопроводу «Білий потік», результати якого будуть представлені у 2010 р.

Довідково: проект «Білий потік« поряд з газопроводами «НАБУККО» та Італія - Греція внесено до пріоритетних проектів в рамках політики ЄС щодо розбудови Південного коридору. Проект «Білий потік« складатиметься з двох стадій: потужність у 8 млрд. м3/рік з родовища газу «Шах Деніз» (Азербайджан) та 32 млрд. м3/рік з орієнтацією на туркменський газ за умови прокладення Транскаспійського газопроводу. Маршрут проекту «Білий потік« може пролягати від Супси (Грузія) через Україну до Румунії (1373 км) або прямо до Румунії (1238 км) з відгалуженням до Криму. Датою введення в дію газопроводу було визначено 2016 рік.

- пріоритетним напрямком співпраці України та ЄС є реалізація проекту Євразійського нафтотранспортного коридору (ЄАНТК) шляхом інтеграції нафтотранспортних систем України та Польщі для постачання каспійської нафти нафтопроводом Одеса – Броди - Плоцьк на ринки європейських країн. ЄК рекомендує у подальшому опрацювати питання реалізації проекту ЄАНТК в рамках ініціативи «Східне партнерство«. На даний час МТП «Sarmatia Ltd» здійснює підготовку тендеру з вибору компанії, яка розроблятиме ТЕО проекту будівництва нафтопроводу «Броди - Плоцьк», деталізацію траси нафтопроводу, а також рапорт про вплив проекту на навколишнє середовище

- Загальна вартість продовження нафтопроводу оцінюється у суму в € 252 млн.

Довідково: На початку 2008 року було створено МТП «Sarmatia Ltd« за участю компаній «Укртранснафта« (Україна) і «Przyiazn» (Польща), DNKAR (Азербайджан), GNGK (Грузія) та «Klaipedos Nafta» (Литва). 16 червня 2009 р. СП «Sarmatia Ltd« передало на розгляд Європейської Комісії ТЕО проекту ЄАНТК. 14 жовтня 2009 р. у Брюсселі на експертному рівні відбулася презентація ТЕО проекту ЄАНТК на базі проектного використання нафтопроводу Одеса-Броди. Водночас, рівень подальшої політичної підтримки цього проекту з боку ЄС залежатиме від: наявності необхідних обсягів нафти; підтримки проекту іншими компаніями, наприклад «Shell«, «Ecson«, які працюють у Каспійському регіоні; необхідності проведення консультації з ЄБРР та іншими Міжнародними фінансовими інституціями щодо можливості надання фінансової підтримки даному проекту.

- Україна підтвердила свої зобов'язання щодо реформи газового ринку під час Спільної Міжнародної інвестиційної конференцій Україна – ЄС (23.03.2009, м. Брюссель). На Конференції українська сторона представила «Мастер-план« з модернізації транзитної ланки ГТС України, який базується на першочергових проектах, включаючи інфраструктуру підземних газосховищ (ПГС), з подальшою їх поетапною реалізацією. У Спільній заяві щодо модернізації ГТС Україна висловила свій намір щодо поступової інтеграції до єдиного енергетичного ринку Європейського Союзу, зокрема, через набуття членства в Енергетичному співтоваристві. Реалізація досягнутих домовленостей базується на відборі конкретних проектів мастер-плану модернізації ГТС України з гарантованим фінансуванням.

Протягом 2010 р., під егідою Світового банку за участю ЄБРР та Європейського інвестиційного банку проходить процес погодження ТЕО для підготовки 7 проектів, представлених українською стороною, з можливим фінансуванням до $1.7 млрд. Відповідно, сума фінансової підтримки трьох банків буде розділена за проектами, відібраними кожним з банків. Завершити підготовку ТЕО всіх проектів з пропозиціями щодо їх фінансування МФО планують до кінця 2010 року.

- В контексті посилення енергетичної безпеки в Європі, зокрема з питання надійного транзиту природного газу до ЄС Україна підтримує пропозицію єдиного європейського регулятора ENTSO-G (Європейська мережа системних операторів по газу) встановити технічний інтерфейс по з’єднанню ГТС України з Газотранспортною мережею ЄС.

Довідково: У лютому 2010 р. представник єдиного європейського регулятора ENTSO-G повідомив, що Правилами технічних процедур (Operational Procedures), розробка яких має бути завершена у 2010 р., буде передбачено можливість запрошення операторів третіх країн у якості спостерігачів до роботи в мережі ENTSO-G. Зокрема, було наголошено, що ENTSO-G планує розгляд питання про встановлення технічного інтерфейсу по з’єднанню ГТС України з Газотранспортною мережею ЄС.

Під час П’ятого засідання Підкомітету № 4 «Енергетика, транспорт, ядерна безпека та екологія« Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС (Київ, 22-23.03.2010) українською стороною було порушено перед ЄК питання щодо підтримки встановлення технічного інтерфейсу по з’єднанню ГТС України з Газотранспортною мережею ЄС згідно з Правилами технічних процедур ENTSO-G. При цьому представники ДК «Укртрансгаз» та регулюючого органу НКРЕ повідомили про готовність взяти участь в якості спостерігачів в мережі ENTSO-G після завершення відповідних формальностей.

· Структурні реформи, підвищення стандартів із техніки безпеки та охорони довкілля у вугільній галузі

У 2008 р. розпочато виконання проекту TACIS щодо розробки політики та реформування вугільного сектору України. Проект має на меті розробити комплексну програму реформування вугільного сектору України до 2016 р. та підвищити шахтну безпеку. Проблема різкого підвищення безпеки є актуальним питанням порядку денного у відносинах Україна - ЄС після низки аварій в шахтах України протягом 2007-08 рр. Проблема вилучення та утилізації шахтного метану невід’ємно поєднується із зобов’язаннями України щодо Кіотського протоколу, а відтак захистом навколишнього середовища. У 2008 р. обидві сторони погодили розробку ЄК спільно з Міністерством вугільної промисловості України, проекту на суму до 10 млн. євро, який буде профінансовано в рамках програми Співтовариства «Навколишнє середовище та раціональне використання природних ресурсів«. Також ЄК готова надати експертну допомогу Україні щодо залучення зовнішнього інвестування для розв’язання цієї проблеми. Інвестиції, перш за все, спрямовуватимуться на впровадження в Україні технологій чистого вугілля на ТЕС.

· Енергоефективність та використання відновлюваних джерел енергії

- Підготовлена та поступово впроваджується програма інвестиційної підтримки впровадження енергоефективних технологій та використання альтернативних джерел енергії в Україні. Досягнуто домовленості про залучення європейських експертів до розробки українських стандартів енергомаркування побутового та промислового обладнання, що мають відповідати директивам ЄС та загальноєвропейській практиці впровадження рівнів енергоефективності обладнання.

- У липні 2009 р. головуюча в ЄС Швеція започаткувала «Ініціативу щодо енергоефективності та захисту навколишнього середовища у Східній Європі/Україні» в рамках Програми ЄС «Східне партнерство». ЄК висловила принципову готовність виділити 50 мільйонів євро протягом 5 років з бюджету Європейського інструменту сусідства та партнерства (ЄІСП) для України з метою створення Фонду підтримки Ініціативи за умови отримання згоди на це з боку України. Зокрема, йдеться про передбачення в Державному бюджеті на 2010 рік коштів на співфінансування процесу створення Фонду підтримки та реалізації конкретних проектів. Зазначене, за інформацією шведської сторони, є також передумовою залучення до реалізації проектів інших донорів, які підтвердили свій принциповий інтерес, а саме: США, ФРН, Данії, Франції, Великої Британії, Швейцарії, Болгарії, Фінляндії, Норвегії та Канади. У цьому контексті шведська сторона звернула увагу на необхідність врахування а проекту закону України «Про здійснення державних закупівель» окремого спеціального механізму надання товарів і послуг в рамках реалізації цієї програми.

- Водночас, Рада Директорів Фінансового інструменту політики сусідства (ФІПС) шляхом письмової згоди від 8 червня 2009 р. схвалила рішення про реалізацію проекту Регіональної програми розвитку енергоефективності в корпоративному секторі, в якій Україна разом з Вірменією, Азербайджаном, Грузією та Молдовою є бенефіціаром. ФІПС надасть технічну допомогу ЄБРР у розмірі 2 млн. євро для сприяння розвитку енергоефективності корпоративних клієнтів банку у зазначених країнах. головним чинником впливу на політику України стали проблеми необхідності скорочення споживання імпортованих вуглеводнів, рішуче впровадження заходів енергозбереження та відновлювальних джерел енергії.

Центральноєвропейська ініціатива (ЦЄІ) є регіональним угрупованням країн Центральної та Східної Європи, діяльність якої має на меті налагодження багатостороннього співробітництва у політичній, соціально-економічній, науковій та культурній сферах та сприяння на цій основі зміцненню стабільності і безпеки в регіоні. До її складу входить 18 країн – Албанія, Австрія, Білорусь, Боснія і Герцеговина, Болгарія, Хорватія, Чеська Республіка, Угорщина, Італія, Македонія, Молдова, Польща, Румунія, Сербія, Словаччина, Словенія, Чорногорія та Україна.

У листопаді 1989 р. у м. Будапешт Італією, Австрією, Угорщиною та Югославією було створено угруповання під назвою „Квадрогонале” з метою, зокрема, забезпечення підготовки Угорщини та Югославії до їхнього майбутнього членства у Європейському Союзі. Поступово розширюючись, у 1992 р. угруповання змінило назву на Центральноєвропейська ініціатива. Виконавчий секретаріат ЦЄІ розташований у м.Трієст (Італія).

Структурно діяльність ЦЄІ здійснюється на трьох рівнях: глав урядів, міністрів закордонних справ, а також національних координаторів країн-членів Ініціативи.

ЦЄІ шукає можливості відігравати більш помітну роль як регіональна міжнародна організація, одним з пріоритетних напрямків діяльності якої є всебічне сприяння вступу її країн-членів до Євросоюзу. ЦЄІ активно співпрацює з іншими європейськими регіональними організаціями, такими як Адріатично-Іонічна Ініціатива, Рада регіонального співробітництва, ОЧЕС, Рада держав Балтійського моря тощо.

У реалізації своїх цілей ЦЄІ спирається на підтримку парламентарів та бізнесових кіл країн-членів через спеціально утворені структури. Це, відповідно, Парламентський вимір ЦЄІ та Ініціатива Центральноєвропейських торгівельних палат. Зазначені структури не входять безпосередньо до ЦЄІ і діють незалежно, здійснюючи загальну координацію через Секретаріат ЦЄІ.

Україна почала розвивати контакти з ЦЄІ у 1992 р. шляхом участі в діяльності кількох робочих груп Ініціативи. У березні 1994 р. наша держава отримала статус члена Асоційованої Ради ЦЄІ, а 31 травня 1996 р. набула статус повноправного члена.

Україна розглядає ЦЄІ як важливий механізм інтеграції до європейського економічного та політичного простору, а також зміцнення стабільності в регіоні та подальшого розвитку всебічних відносин між країнами-членами Ініціативи. Фахівці України беруть участь у діяльності діючих у рамках ЦЄІ експертних мереж за такими напрямами як транскордонне співробітництво, транспорт, енергетика, наука і технології. На постійній основі здійснюється робота, спрямована на активізацію участі підприємств та організацій України у реалізації проектів співробітництва в рамках Ініціативи.

Україна головувала в ЦЄІ у 2012 році. Протягом 2013 р. співробітництво України з ЦЄІ здійснювалося у форматі «трійки», до якої входили також Угорщина та Австрія.

У 2014 році представники України взяли участь у зустрічі міністрів закордонних справ ЦЄІ (03.06.2014 р., м.Відень), міжнародному семінарі «25 років ЦЄІ і Східне партнерство» (16.09.2014 р., м.Мінськ), засіданні міністрів освіти і науки ЦЄІ (24.09.2014 р., м.Трієст), міжнародній конференція з питань транспорту та логістики (25-26.09.2014 р., м.Відень),  зустрічі міністрів сільського господарства країн ЦЄІ (8-10.10.2014 р., м.Відень), ювілейному саміті глав урядів країн-учасниць ЦЄІ (24.11.2014 р., м.Відень).

Україна також була представлена на молодіжному форумі «Право на діалог» (03-05.10.2014 р., м.Трієст), VIII Європейському медійному форумі Південно-Східної Європи (19.10.2014р., м.Скоп’є; було відзначено роботу представниці  України – журналістки Ганни Бабінець) та ін.

Від імені головоючої в ЦЄІ Австрії у 2014 році було зроблено дві заяви (07.03.2014 та 02.09.2014) на підтримку територіальної цілісності та суверенітету України.

 

Співробітництво України в рамках ЦЄІ 2015 року

2015 року в ЦЄІ головує Республіка Македонія.

2015 року представники України брали участь у низці заходів під егідою ЦЄІ, зокрема, 20-21 січня у Вінниці та 22-13 січня у Черкасах відбулися семінари-тренінги «Участь громадськості у бюджетному процесі на місцевому рівні», 3 лютого в Трієсті (Італія) представники Національної академії наук України взяли участь в конференції «Danube-INCO.NET: Просування досліджень та інновацій в Дунайському регіоні»; 9-18 березня у Празі (Чехія) троє представників України взяли участь у тренінгу з культурного менеджменту; 16-17 квітня у Будапешті (Угорщина) представники від Мінекономіки та Мінрегіону взяли участь у 4-ій зустрічі погоджувальних органів EGTC - ,,Обмін досвідом погоджувальних органів EGTC – економічний розвиток з точки зору ЄС та ЦЄІ»; 16-18 квітня у Києві за фінансового сприяння ЦЄІ відбулася П’ята міжнародна конференція «Розвиток органічного сектору в Центральній/Східній Європі та країнах Центральної Азії».

Українські дипломати взяли участь у Дипломатичному форумі, що традиційно проводиться під егідою ЦЄІ (14-16 травня Дубровнику (Хорватія).

20 травня в Скоп’є (Македонія) українська парламентська делегація взяла участь в засіданні Парламентського комітету ЦЄІ.

Динамічно розвивається співробітництво у сфері культури. Відома українська поетеса, перекладачка, автор прозових творів Катерина Калитко перемогла в конкурсі на отримання стипендії на стажування в рамках ЦЄІ. ЇЇ стажування проходитиме в Боснії і Герцеговині.

Український музичний дует зайняв перше місце на 16 Міжнародному конкурсі камерної музики в Трієсті.

Активним є співробітництво в сфері освіти та науки. Одеський морський університет є головною установою університетської мережі ЦЄІ в Україні, регулярно виконує проекти ЦЄІ. Інститут теоретичної фізики (ІТФ) ім. М.М.Боголюбова НАН України на постійній основі співпрацює з Міжнародним центром теоретичної фізики ім. Абдуса Салама. В рамках співробітництва 15-20 червня 2015 року на базі ІТФ НАН України відбулася Міжнародна школа для молодих учених за темою: «Anomalous transport, superconductivity and magnetism in nanosystems». Фінансування заходу здійснювалося за рахунок Міжнародного центру теоретичної фізики ім. Абдуса Салама.

Українські науковці планують взяти участь в реалізації програми PRAISE. Зокрема, досягнуто домовленості щодо участі вчених НАН України у проектах програми PRAISE з біопалива (Advanced Biofuels), що формуються ЦЄІ. На сьогодні проводяться перемовини з іноземними колегами щодо підготовки кластеру, підготовлена узагальнена інформація про установи НАН України, які можуть бути залучені до реалізації проектів ЦЄІ біоенергетичного спрямування. З огляду на те, що з боку ЦЄІ було висловлено запевнення надати підтримку проведенню в Україні Міжнародного наукового симпозіуму з біопалива, продовжуються переговори з організації цього заходу у 2016 році. Україна ткож прагне набути членство в Міжнародному центрі генетичної інженерії і геноміки (ICGEB).

18 травня 2015 року Наглядова Рада (Board of Governors) ICGEB на річному засіданні ухвалила рішення про приєднання України до зазначеного Центру і запросила українську сторону до здійсненя практичних кроків з реалізації цього рішення (підписання Статуту, прийняття офіціних рішень державою і передача підписаного документа до ООН на зберігання).

Співробітництво України з ЦЄІ має бути спрямоване на максимальне залучення потенціалу, зокрема фондів цього об’єднання, просування в напрямку членства в Євросоюзі, використання системи Ініціативи для посилення іміджу нашої країни. Перспективи такої участі, безперечно, пов’язані із значною активізацією проектної діяльності, підвищенням присутності представників України на заходах ЦЄІ усіх рівнів та в її структурах і, таким чином, посиленням ваги у процесі прийняття рішень в рамках цього регіонального угруповання в цілому.

Outdated Browser
Для комфортної роботи в Мережі потрібен сучасний браузер. Тут можна знайти останні версії.
Outdated Browser
Цей сайт призначений для комп'ютерів, але
ви можете вільно користуватися ним.
67.15%
людей використовує
цей браузер
Google Chrome
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
9.6%
людей використовує
цей браузер
Mozilla Firefox
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
4.5%
людей використовує
цей браузер
Microsoft Edge
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
3.15%
людей використовує
цей браузер
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux